Українським націоналістам присвячується…

Пролог
В кінці дев’ятнадцятого століття у мому селі було побудовано школу. Навчання велося русинською (за теперішніми мірками — українською) мовою. Засновником та вчителем був один із предків моєї бабці. А його племінник (мій прадід Микола) був одним із активних діячів “Просвіти”. Моя прабабця Ксеня була секретарем сільської просвіти. Їхній старший син Теодор вивчився у “Рідній школі” в Тернополі, потім на вчителя у Рогатині. Там застав його 1943 рік…
Саме з Рогатина брат бабці пішов у Дивізію “Галичина”, плекаючи надію вишколитися в армії та потім вміння й навички застосувати в обороні рідного краю… Але війна закинула його далеко на захід…

хор. Теодор Барабаш, осінь 1944 р. на Словаччині.

Смерть
Прогнавши німців, Галичину зайняли москалі… На рідних землях, зачистивши інакодумців, верх бере ОУН(б)…
Якоїсь ночі сусіди через дорогу, товариші Теодора прийшли під хату та намагалися витягнути прадіда начебто на розмову. Були то брати Лилик та навіть родич наш Тураш. Почувши сварку за вікном, вибіг сімнадцятилітній середущий син Роман. Зав’язалася бійка… Знайшли мого прадіда та його юного сина рано за селом… Їх вбили, а тіла розіп’яли, наче колись жиди свого “божого сина”… На грудях почепили таблички, мовляв “за службу Гітлеру і Сталіну”… Радянська влада незабаром зловила одного з них, його побили і вмираючого закинули під церкву… Там він перед людьми і висповідався… Називав, кого вони, бійці УПА та СБ ОУН вбивали, кого катували… Хотів прощення… Помер…
У ті роки вбили ще тата моєї цьотки, який не хотів сидіти в криївці, маючи із жінкою двох немовлят… Совіти зловили його за підозрою у причетності до повстанців, але на допиті він не видав нікого. Нікого! Коли вернувся змордований додому, його вже чекали “свої”… Завели за село і застрелили на “вдячність” за те, що їх не здав…
А коли верталися присилувані до Червоної армії хлопці у село, присилувані можливим вивозом у Сибір цілих родин, то ті “герої” очікували їх в лісі і розстрілювали “за службу Сталіну”…
Одну вдовицю із малою дитиною повісили на її ж власному подвір’ї… Немовля жбурнули в болото, а маму вбили… За що — не знають і дотепер…
Таких історій на село — десятки чи й сотні… На цілий край — тисячі… З ким боролися УПА та СБ ОУН(б)? За що розстрілювали мирне населення, своїх братів, сестер?..

Епілог
Сімейство Лилик не мало нащадків… Вигас і рід Турашів…
Теодор в еміґрації став головою місцевої діаспори українців та є таким і досі, незважаючи на старечий вік… Будучи інженером гірництва, він сам приїжджав в Україну вчити місцевих гірників видобувати золото в екологічно безпечний та економічно вигідний спосіб…

Післямова
Провід ОУН на чолі із потрійним шпигуном С. Бандерою, братовбивцем М. Лебедем та іншими вороже поставився до створення Дивізії “Галичина”. Але доля була на боці останньої — ні в одностроях німецької армії, ні в одностроях УПА дивізійники не здійснили жодного військового злочину… Натомість СБ ОУН(б) відмітилася у різні не лиш польського мирного населення, а й свого…
Рани ще не загоїлися…
Війна завершується із смертю останнього солдата…
Пролита кров благає помсти!..

Пише Погляд