У Збаражі вночі розганяли розбійників та визволяли принцесу

Це не опис кадрів із фільму, а фрагменти теренової гри, що відбувалася в рамках виховно-розважального заходу «Ніч вогнів», організованого референтурою пластового табору «Сердземські вогні». Окрім теренової гри (квесту) також у програмі заходу була екскурсія замком, пластова ватра, вогненне шоу. – Пластовий захід «Ніч вогнів», − пояснив його головний організатор − старший пластун Борис Явір Іскра з Тернополя, − приурочений до відкриття літньої пори таборування і проводиться в рамках пластової програми та згідно з планом виховних заходів станиці Козова та Тернопільської округи Пласту НСОУ (Національної скаутської організації України). І ми вдячні, що керівництво, працівники Національного заповідника «Замки Тернопілля» охоче підтримали нашу ініціативу, гостинно прийняли пластунів на території заповідника, погодували дітей смачною гречаною кашею, провели захоплюючу екскурсію. Завдання подібних заходів таке ж, як мета «Пласту» загалом − виховати національно свідому людину, яка розуміє своє місце в суспільстві, здатна будувати і захищати свою Батьківщину. Без виховання у юнацтва історичної пам’яті, громадянської позиції, духовного, інтелектуального та фізичного розвитку це неможливо. Ми знайомимо юнь з українською казкою як частиною культури. Часто казкові події відбуваються в магічний час, пов’язані з чарами. На мій погляд, ніч якраз добре асоціюється з такою таємничістю, загадковістю. Саме тому ми вибрали для гри темний період доби, який несе з собою елемент невідомості, але ми прагнули надати йому позитивного змісту. Загалом, під час таборів, які зазвичай діють впродовж 12 днів, ми допомагаємо дітям вивчати життя в природі, показуємо, як поводитися з тваринами та рослинами, що в лісі несе небезпеку, а що можна застосувати з користю для себе. А головне, наголошуємо нашим вихованцям, що природа − друг і навчаємо, як залишити у ній якомога менше слідів після свого перебування у лісі чи на березі річки, у полі чи в горах. Також «Пласт» проводить акції патріотичного спрямування – у перші дні листопада відтворюємо історичні події Листопадового Зриву, присвячуємо заходи і героям Крут, на Лисоні – до річниці боїв українських Січових Стрільців та інше. Якщо всі пластові заходи проходять у такій же цікавій атмосфері, як збаразький, то за їх учасників варто порадіти. Адже під мурами замку можна було побачити чимало моментів, притаманних укладу цієї організації. Майже п’ять десятків дітей від 12 років та їхніх наставників з’їхались із Тернополя, Козови, Зборівського, Збаразького, Бережанського районів, Хмельницької, Львівської областей. Розклавши наметовий табір та переодягнувшись у пластові однострої, юнаки та дівчата по командах бунчужної − Анастасії Червінської − шикувались до «збірки», на спільну молитву перед вечерею та після споживання їжі, на офіційне відкриття заходу, яке розпочалось із молитви «Отче наш», відбулось із розгортанням Державного Прапора України, виконанням Гімну Пластової організації, у якому є чудові слова: «ми сонця ясного діти, вільного вітру брати». Енергійно звучало гасло-вітання «Скоб». − Скоб, – як пояснила одна з учасниць, одинадцятикласниця з Тернополя Ангеліна, − це слово, яким вітаються пластуни. Воно розшифровується − сильно, красно, обережно, бистро. Тобто ми повинні бути сильні тілом і духом, красні душею, обережні у помислах, бистрі в діях. А ще при вітанні ми піднімаємо три пальці, що символізують три головні обов’язки пластуна − бути вірними Богові і Україні, помагати іншим і жити за законами «Пласту». Я дуже задоволена, що є у цій організації. Помітила, що за рік часу перебування тут, я дуже змінилася, у мене з’явилася відвага, витримка, самоорганізація. У Тернополі, як мені відомо, активними учасниками організації є біля чотирьох сотень людей, а загалом біля тисячі. − А я у «Пласті», − додає її ровесниця Таня, − порівняно недавно, з осені минулого року. Привела сюди нас із сестрою подруга Марта, яка дуже схвально відгукувалась про діяльність цієї скаутської організації. Тут дуже комфортно, ми познайомилися з багатьма цікавими особистостями, які на нас позитивно впливають, стали патріотичнішими, більше приділяємо уваги саморозвитку, позбуваємося негативних рис характеру. Сама ж Марта розповідає таке: − у «Пласті» я стала більш відкритою, раніше я мало говорила з кимось, тепер же мені цікаво активно спілкуватися. Тут також можна дуже багато чого навчитись − до прикладу, фотографувати, розумітися в астрономії. А знаєте, який головний десерт у нас? Це пластунський шоколад, який усі дуже люблять. Основним і обов’язковим компонентом його є згущене молоко, до якого додається усе, що хто має солодке. Наприкінці табору всі солодощі, які в кого залишились, складаємо в один казан, вимішуємо і набираємо повні ложки. Правда, багато цього наїдку не з’їсиш, бо дуже-дуже солодкий. Насправді ж він глибоко символічний − адже ми приходимо в табір − поодинці, кожен зі своїми особливостями, а наприкінці стаємо єдиною родиною − дружною і неподільною, як пластунський шоколад. Звичай готувати цей десерт з’явився ще дуже давно, на початку зародження організації, яка цього року офіційно відзначає своє 100-річчя. P.S. «Пласт»− Національна скаутська організація України, заснована у 1911 році. Припинила свою діяльність на теренах України приблизно у 1939-40 роках з приходом радянської влади, за часи якої осередки «Пласту» функціонували лише в діаспорах.

Відновилась організація у Львові у 1989 році, а згодом − у 90-их на Тернопіллі.

Найбільше пластунів, за словами Бориса Явора Іскри, − в Західній Україні, є в Київській області, менше – в обласних центрах Сходу України, – пише Народне слово.