А Любомир Левкович проти, або Любко Крупа "кілер" в тернопільській освіті

Колектив, а це понад сто осіб, два місяці поспіль не отримує заробітної плати, не оплачені комунальні послуги, що ставить під загрозу діяльність установи щодо провадження курсів підвищення кваліфікації керівних та педагогічних кадрів освіти області, а це понад двісті осіб щотижня.

Проблема вже описана в деталях, але нагадаємо коротко ще раз перебіг подій.
В листопаді місяці 2014 року голова Тернопільської обласної ради В.П. Хомінець своїм розпорядженням звільнив з посади директора Тернопільського ОКІППО Ю.В. Бугана і призначив виконуючим обов’язки директора інституту С.М. Алілуйка. Згідно з актом прийому-передачі документів і майна установи, С.М.Алілуйко отримав від свого попередника гербову печатку інституту (назвемо її «печатка №1»).
Директор департаменту освіти і науки Тернопільської обласної державної адміністрації Л.Л. Крупа не погодився із цим призначенням і розпочав системну кампанію щодо дискредитації адміністрації інституту, а згодом вдався до більш радикальних дій. Зокрема, 29 травня 2015 року Л.Л. Крупа видає наказ, згідно з яким призначає на посаду виконуючого обов’язки директора Тернопільського ОКІППО Ю.Ч. Шайнюка, заступника директора цього інституту. При цьому в наказі департаменту освіти і науки жодним словом не прописано ні доля вже працюючого на цій посаді С.М. Алілуйка, ні процедура передачі справ. В результаті таких дій в одній установі одночасно працюють призначені різними органами влади обласного рівня (обласною радою і департаментом освіти і науки обласної державної адміністрації) два виконуючих обов’язки директора одночасно.
Ситуація, що склалася, суперечить нормам чинного законодавства і потребує свого негайного вирішення. Всі спроби обох сторін і колективу в тому числі вирішити дану проблеми «мирним» шляхом потерпіли поразки. Оскільки мають місце порушення норм права, крапку в цій історії мав би поставити суд. Саме тому С.М. Алілуйко подав позовну заяву на дії директора департаменту освіти і науки Л.Л. Крупи, але суд, який неодноразово відкладався з різних причин, відхилив його позов. Наступний крок – апеляційний суд. Чекати його доведеться також довго.
Тим часом. Ю.Ч. Шайнюк здійснює кілька відчайдушних кроків, аби перехопити важелі впливу на колектив інституту. Спільно із двома працівниками інституту Ю.Ч. Шайнюк складає фіктивний акт про втрату печатки №1, яка фізично є і вона в С.М. Алілуйка. На основі цього фіктивного акту та за власні кошти Ю.Ч. Шайнюка виготовляється інша гербова печатка інституту – назвемо її «печатка № 2». Отже, в інституті одночасно не тільки два в. о. директора, але й дві гербові печатки. За таких обставин відповідні органи негайно мали б почати перевірку і чітко встановити вину тих, хто допустив існування двох гербових печаток державної установи. Але слідство з цього приводжу чомусь припиняється, ще й толком не розпочавшись. Хтось явно «кришує» дану ситуацію в органах міліції, які зробили в’ялу спробу з’ясувати обставини появи другої гербової печатки.
Маючи «свою» печатку, Ю.Ч. Шайнюк з подачі Л.Л. Крупи змінює записи в державному реєстрі установи. При цьому С.М. Алілуйко втрачає право підпису фінансових документів, а Ю.Ч. Шайнюк не отримує такого права, бо його підпис категорично відмовляється засвідчити головний бухгалтер інституту О.І. Дроздовська. В неї свої аргументи – не може бути в установі два в. о. директора і дві гербові печатки. Головний бухгалтер вперто тримається за норми права і закон, бо вона несе персональну відповідальність за чималі кошти. Всі спроби Л.Л. Крупи і Ю.Ч. Шайнюка схилити головного бухгалтера інституту на свою сторону закінчуються невдачею і ситуація заходить у безвихідь. В державному казначействі виникає проблема: за чиїм підписом і за відтиском якої печатки видавати кошти на заробітну плату та оплату комунальних послуг, наданих установі. Але це не проблема державного казначейства і тому казначейство закономірно призупиняє видачу коштів. Кошти не заблоковані, просто потрібно розібратися, за чиїм підписом їх будуть виділяти.

Колектив, попри всі нюанси внутрішніх стосунків спостерігає за розвитком подій спочатку як за цирковою виставою. Але згодом, коли державне казначейство припинило приймати документи від бухгалтерії інституту і працівники не отримали заробітної плати, циркова вистава автоматично переросла в проблему, яка боляче торкнулася всіх.
Почалися колективні походи працівників до різних установ та керівників різних рівнів з вимогами та проханнями вирішити проблему щодо оплати праці та комунальних видатків. Всі, до кого зверталися працівники, чемно обіцяли, але нічого в кінцевому підсумку не вирішували.
Нарешті в результаті важких перемовин на рівні обласних структур прийшли до компромісного рішення: надати право підпису під фінансовими документами нейтральній щодо даної ситуації особі – заступнику директора інституту Г.Г. Свінних. На той час, допоки в судовому порядку вирішиться доля двох в. о. директора.
На основі цього, за сприяння працівників реєстраційної служби і державного казначейства наприкінці минулого тижня було вироблено пакет юридично правильно оформлених та зареєстрованих документів, згідно з якими Г.Г. Свінних має право підписувати фінансові документи.
Всі працівники інституту зітхнули з полегшенням: нарешті вони отримають очікувану два місяці заробітну плату і зникне загроза зупинки діяльності інституту через несплату комунальних послуг.
 

Рано тішилися…
Отримавши 21 вересня від бухгалтерії Тернопільського ОКІППО платіжні документи, Л.Л. Крупа заявив, що не підпише їх. Чому? Тому що він хоче, щоб ці платіжки і кошториси підписав разом із Г.Г. Свінних призначений ним в. о. директора Ю.Ч. Шайнюк і ці документи мають бути з відтиском виготовлено на основі фіктивних документів печатки № 2  (якось на зустрічі з колективом Л.Л. Крупа назвав цю печатку «нашою»). Але ж право на підпис фінансових документів Г.Г. Свінних надано за відтиском зовсім не втраченої і чинної по нині печатки №1. З чого почали, тим і закінчили.
Ходять слухи, що Л.Л. Крупа буде балотуватися на одній із виборчих дільниць до обласної ради від партії «Об’єднання «Самопоміч». Згідно із чинним законодавством, на період вже розпочатої виборчої кампанії він мав би піти у відпустку. Вплинути на нього в цей період не зможе навіть його безпосередній керівник – голова обласної адміністрації. Отже, через приватні принципи Л.Л. Крупи, який буквально напередодні виборів змінив свою політичну орієнтацію на «Самопоміч», колектив Тернопільського ОКІППО має всі шанси ще на кілька місяців залишитися без заробітної плати, а діяльність інституту таки буде призупинена, оскільки комунальники вже давно втратили терпець і відімкнуть електропостачання та призупинять подачу води в будь-який момент.

Шановні виборці, якщо ви прийдете 28 жовтня на вибори до місцевих органів влади і вам у бюлетені трапиться прізвище Л.Л. Крупи, знайте, що цей кандидат у депутати обласної ради є нікудишній управлінець, який свої амбіції ставить вище норм права і долі людей. За рік на посаді директора департаменту освіти і науки облдержадміністрації Л.Л. Крупа не лише не призупинив деструктивні процеси в керованій ним галузі, а й породив нові. Своїми свавільними діями він вже нашкодив і продовжує далі шкодити діяльності Тернопільського ОКІППО. Він спонукав Ю.Ч. Шайнюка до продукування фіктивних документів, на основі яких вже вчинені протиправні дії і хочуть заставити інших людей чинити їх й далі.

Тоді виникає закономірне запитання: заради чого була пролита кров Небесної Сотні під час Революції Гідності? Заради того, щоб на хвилі цієї революції до влади прийшли амбітні, але некомпетентні керівники, які свої бажання ставлять вище норм права? Може, прийшла пора оцінювати наших керівників по справах, а не по красивих деклараціях.
Шановні керівники відповідних органів, чи не вбачаєте ви в управлінській діяльності директора департаменту освіти і науки облдержадміністрації  Л.Л. Крупи дії, які підпадають під статті Закону України «Про запобігання корупції» (від 24 квітня 2015 року)? Може вам  варто придивитися уважніше, чому Л.Л. Крупа вперто відмовляється своїм підписом дозволити виплату заробітної плати колективу Тернопільського ОКІППО і бодай на час провадження судів зняти напругу в колективі.

Врешті, люди в чому винні?

"Кілеру" байдуже.

Василь Кунь
Всі статті автора