Літні канікули “звалюють” на плечі батьків дошкільнят і школярів традиційні “гарячі” клопоти — ремонти у навчально-виховних закладах. Без батьківських “кровних” внесків садочки і школи, мабуть, уже давно “дійшли б до ручки”: не було б не тільки іграшок та книжок, а навіть тюлей, парт, шафок, посуду… Безперечно, така добровільно-примусова “благодійність” — єдиний порятунок для освітніх закладів, але для багатьох батьків тягар поборів є непосильною ношею. Помешкання деяких родин порівняно з приміщенням дитсадків і шкіл з євроремонтами, розкішними меблями, найсучаснішою сантехнікою мають жалюгідний вигляд.
«Хіба не можна побілити звичайним вапном?» — Мій син відвідує дитсадок на Сонячному масиві. Упродовж року ми здавали на групу по 25 гривень, а у червні довелося ще скинутись на ремонт по 750 гривень, — скаржиться тернополянин Володимир Ткачук. — Вихователі просили зробити ремонт туалетів, кухні і роздягальні, а батьки, які не рахуються з грошима, склали “космічний” кошторис на десятки тисяч гривень. Не розумію, навіщо купувати найдорожчі унітази, умивальники, наносити на стіни ізогіпс і фарбувати “Сніжкою”, якщо можна побілити звичайним вапном, дещо підфарбувати? У нашій групі 30 дітей, тож батьківський комітет назбирав 24000 гривень! За такі гроші можна в усьому садочку зробити ремонт. Тернополянка Тетяна Олійник, мати трьох дошкільнят, категорично відмовляється здавати гроші на потреби садочка, бо переконана, що це не є її обов’язком, адже садочок — державний, а не приватний. — Ми платимо за харчування дітей, купуємо миючі засоби, зошити, матеріали для ручної праці — те, що необхідно для занять, — каже Тетяна Іванівна,— а про ремонти має подбати дирекція. Коли діти ішли в садочок, я платила за кожного благодійні вступні внески по 300 гривень. На що пішли ці кошти? Керівник закладу облаштувала свій кабінет, поставила величезний акваріум і плазмовий телевізор, а біля садочка маячать поламані гірки, ще радянські пісочниці. Вихователі, аби не викликати пересудів, тримаються подалі від “благодійної” каси, усім “заправляє” батьківський комітет. Конфлікти, сварки на батьківських зборах — звична річ, адже збираються здебільшого для того, щоб учергове “скинутись”. А кому хочеться відривати від себе зароблене? Однак виходу нема: поговорять-переговорять і, не хотячи, дістають із гаманця необхідну суму. Школяра з бідної родини посадили за стару парту — Моя донечка Софійка вже другий рік у садочку, я завжди здавала на потреби садочка: 200 гривень — на бойлер, 300 — на меблі для групи, 100 — на стіл для вихователя, 100 — на дошку, 150 — на килими, також придбала подушку, матрац, постільну білизну, тарілки, ложку, горня — список можна продовжувати, — бідкається тернополянка Леся Фаренюк. — А якось у нас не було грошей, і я не здала на ремонт, то відразу стала ворогом батьків, а вихователька відверто натякнула: “Як батьки ставляться до нас, так і ми до дітей”. Довелося позичити гроші і здати, щоб не страждала дитина. Така ж “благодійність” стала нормою і в школах, тільки суми там значно крутіші. Скажімо, в одній з елітних тернопільських шкіл на ремонт скидаються по 1,5 тисячі гривень. Меблі у цій школі міняють мало не щороку — щоб “тримати” марку закладу. В іншій тернопільській школі батьківський комітет “провчив” маму, яка навідріз відмовилася здавати гроші на парту для сина: усім купили нові парти, а хлопця посадили ззаду за стару. Що ж, коли заходить мова про гроші, педагогіка, а то й просто людяність відступають. Заклади освіти не отримують на ремонти з Держбюджету жодної копійки Збирати великі суми на ремонт чи інші потреби навчальних закладів, вважає начальник управління освіти Тернопільської міськради Ольга Похиляк, а тим більше змушувати до цього батьків — неприпустимо, співфінансування має бути добровільним. — Звичайно, максимум коштів на ремонт садочків мала б виділяти влада, але уже багато років заклади освіти не отримують з Держбюджету жодної копійки, — стверджує Ольга Петрівна. — Цього року з місцевого бюджету на ремонт шкіл, дитсадків, спортивних і позашкільних закладів виділено 1 млн. 300 тис. гривень, очікуємо на ще один транш. Але ці гроші — мізер для 84-ох закладів. Першочергово виділяємо кошти на ремонт дахів і відкриття нових груп, оскільки у садочках катастрофічно не вистачає місць. На нараді директорів і завідуючих садочків я неодноразово наголошувала, щоб, зважаючи на складну економічну ситуацію в країні, не робити хтозна- яких євроремонтів, не закуповувати хтозна-які штори, обходитися в усьому мінімумом. Головне, щоб діти змогли розпочати новий навчальний рік у чистих приміщеннях. Ініціатива окремих батьків щодо збору коштів на ремонт не є зобов’язанням, повинна бути розумна межа здачі коштів. Заможніші батьки мають зважати на малозабезпечених, багатодітних і т.д. Але здебільшого батьки з розумінням ставляться до ситуації з недофінансуванням закладів освіти і охоче ідуть нам назустріч. Що ж, такі реалії, але допоки батьки будуть сліпо, часто невмотивовано, брати на себе обов’язки з утримання навчальних закладів, а не спонукати державу дбати про молоде покоління, доти доведеться віддавати зарплати та ще й позичати на вимушене благодійництво. Справді, чим не пожертвуєш заради наших “дорогих” дітей?!
Якщо ви помітили помилку, будь ласка, виділіть неправильний текст та натисніть Ctrl+Enter. Дякуємо, що робите нас кращими.
Будь ласка, не пишіть повідомлення, що містять образливі і нецензурні вислови, заклики до міжрелігійної, міжнаціональної та міжрасової ворожнечі. Такі коментарі будуть видалені.
Безбар’єрність стає стійкою тоді, коли є люди, які щодня тримають її у фокусі уваги в громадах, міністерствах та інших установах. Саме про це йшлося під час першої зустрічі мережі амбасадорів безбар’єрності.
У сучасному мегаполісі, де кожна хвилина на рахунку, вантажне таксі київ стало незамінним рішенням для тих, кому потрібно швидко та зручно перевезти речі, меблі, будматеріали чи обладнання. Така послуга поєднує оперативність, доступність та індивідуальний підхід до кожного клієнта.
Сьогодні свій ювілей святкує директорка Тернопільської спеціалізованої школи №7 — Галина Миколаївна Костюк.
Питання належного оформлення трудових відносин – один із пріоритетних напрямів роботи Державної податкової служби, органів місцевого самоврядування та Держпраці. Тож сьогодні в Головному управлінні ДПС у Тернопільській області було проведено спільну робочу зустріч за участі в. о. начальника Головного управління ДПС у Тернопільській області Ольги Ліщинської, заступника начальника Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці Віктора Андрійчука та фахівців відомств.
Інтерактивна зустріч була проведена в рамках рамках поїздок Центру регіонами України. Учасники мали змогу ознайомитися з роботою Верховної Ради, її функціями та структурою.