Талановитий тернополянин вміло ліпить руки

- Можна сказати жорстоко вбив час, – жартує хлопець, – Адже зараз моєю основною роботою є свічки, зараз я займаюсь їх виготовленням і розповсюдженням по Україні. А перед цим доводилося займатися бурінням скважин для води, ми з братом добували артезіанську водичку.

Ідея з “руками” до Роми також прийшла зненацька.

- Згадував своє дитинство і все, що з ним пов’язано і розуміння того, що ми дорослішаємо. А спогади потрошки зникають. У мене немає багато дитячих фото, ні відео – нічого такого, що могло б нагадувати дитинство. Я задумався – як можна закарбувати певні події без допомоги фото чи відео. Ще давніше я знав, що роблять зліпки дитячих ручок і ніжок із солоного тіста.

Я зачіпився за цю ідею, і почав пошуки альтернативи в інтернеті. Коли я зацікавився цим, то в Україні ще ніхто не робив нічого подібного. Спочатку матеріал для відбиточків я замовляв за кордоном, але за рік його вже можна було знайти і тут.

Спочатку було дуже важко працювати з цим хобі. Адже доводилося працювати з насправді дуже маленькими дітьми. Наймолодша дитина в якої я знімав відбиточки ручок і ножок мала три тижні, це було насправді випробуваням!

Коли працюю з дітьми , то завжди перед тим як знімати зліпочок, починається ”мандраж”. Іноді важко було витягнути маленьку дитячку ручку з ємкості з матеріалом. Робота була не для слабких нервів, – посміхається Рома Багрій. Але, якщо чесно , це дуже круто, адже зліпки робив і малюкам, і молодим парам, словом, діапазон знайомств був дуже широкий.

Робити відбитки дорослим було насправді дуже цікаво, кожна робота це була окрема історія. Я навіть раз робив відбитки фокуснику, і його фокуси я, напевне, ніколи не забуду. Просто люди, які робили відбиток, переважно ще залишались на деякий час, щоб подивитися, як я буду витягувати гіпсовий зліпок з форми, і за цей час кожен щось розповідав про себе.

Не побоявся хлопець відкрити і секрети самого “таїнства” зліпків.

- Матеріал потрібно зачистити від всіх бульбашок чи незаповнених гіпсом проміжків. Процес полягає в тому, щоб зняти відбиточок в людини (людина занурює свою руку в желеподібну речовину, яка полімеризувалась і застигала буквально за одну-півтори хвилини). Потім руку витягують, а в посудині з желе, там де була рука, залишається простір , який в подальшому заливався гіпсом (який також був не простий). Він застигав, а “желе” треба було “обтеребити” з застигшої руки.

А коли гіпсова рука була визволена від желе, тоді в роботу вступав стоматологічний зонд (стоматологи ним шукають дирочки, така собі ручка з зігнутою голкою) і цим інструментом ти маєш зачищати всі повністю нерівності чи бульбашки без яких ніколи не обійтись. Ця робота деколи займала і біля двох годин, після такої копіткої справи іноді здавалося, що вже готовий вчитися на ювеліра, розповів хлопець.

Повідомляє "LIKE"