Приємні спогади про Різдвяні свята зігріватимуть кожного з нас ще довго у холодні зимові дні. А хто мандрував на свята, то має що згадувати і чим ділитися набагато більше. Ми вже публікували передріздвяні враження Президента Федерації українських католицьких академічних і студентських товариств «Обнова» Оленки Бідованець і очікування від поїздки «обновлян» з вертепом на Донеччину.
Отож, про мандри і не тільки у «різдвяній» розмові з Оленкою Бідованець...
- Оленко, як загалом пройшли цьогорічні Різдвяні свята для «Обнови»?
Перш за все дуже незвично. Ми звикли, що Різдвяні свята – це ми завжди вдома, це свята, які об’єднують. Маємо традицію, що де б ми не були, ми завжди вертаємося на Різдво додому. Але водночас не можу сказати, що ці свята пройшли гірше, вони просто пройшли інакше. Адже ти десь несеш радість Різдва туди, де люди трошки забули ті традиції чи вони для них є не такому стилі, як наші. Це також дуже важливо. Варто відзначити, що не так ми їм несли щось ( як вважали спочатку), як самі багато навчилися в них. Там надзвичайно добрі щирі люди. Їхня відкритість, готовність бути корисними, потрібними, надзвичайно вразила.
- Сьогодні є багато міфів про схід і захід України. То тому виникає питання: як вас сприйняли? Чи не стали на заваді міжконфесійні чи міжмовні бар’єри?
Дійсно важливо, є ламати ці стереотипи. «Криши, ламай, трощи стереотипи! Вони кричать, пручаються - ламай!», як пише Ліна Костенко. Це дуже важливо, якщо ми хочемо бути однією державою. Очевидно, для тих людей ми були такими трохи незвичними, можливо навіть своєрідним шоком. Напевно, вони собі уявляли нас по-іншому, а тут приїжджають нормальні, адекватні люди (сміється), які говорять українською мовою і просто несуть радість Різдва. Ніяких конфліктів не було. Може, на якомусь іншому рівні було б інакше. Але з боку тих людей до яких йшли, ми зустріли відкритість і готовність ділитися один з одним тією радістю.
- Чи планує «Обнова» надалі співпрацювати зі східними регіонами України?
Думаю, що так. Вони дуже налаштовані, щоб до них їхати. Сестра, яка нас запрошувала, дуже хотіла, щоб ми зробили такий етнокуточок на їхній території. Хочеться їхати туди ще, бути там, спілкуватися з тими людьми. До того ж там надзвичайно красива природа, степи. І по-особливому відчувається наш дух. Я думаю, Бог в якийсь спосіб ще подарує таку можливість ще.
- Чи є вже якісь задуми, плани щодо цього етнокуточка?
Наразі ми думаємо і тільки починаємо щось планувати. Можливо, навесні чи влітку поїхати туди і створити своєрідний робочий табір. Сплести тин, глечики. А ввечері проводити реколекції разом з отцем, щоб це була і духовна віднова. Поєднати корисне з приємним. Це лише плани, але, віримо, вони втіляться в життя.
- Поїздка пройшла, і кожному довелося повертатися в такий буденний ритм. Які враження все-таки залишилися?
Напевно, була більша потреба робити так, як ті люди. Бути християнином більше в дії, не просто на словах чи за традицією, а дійсно справжнім носієм Христа. Я краще зрозуміла, наскільки потрібно цінувати те, що ми маємо, особливо наші традиції, не сприймати це як належне. Їх потрібно зберігати, примножувати, передавати своїм дітям, тому що це величезний скарб нашого народу. Ця поїздка подарувала мені особливий досвід спілкування з членами нашого товариства, адже я відкрила для себе зовсім нових людей, на яких можна покластися. Був певний острах, але коли ти впевнений, що маєш стіну, на яку можна опертися, то є набагато легше.
- Чи вдалося здійснити все, що запланували на час поїздки?
Ми завжди все собі уявляємо по-одному, але з пройденого шляху, я думаю, нам вдалося більше, ніж очікували. Може, інакше, але точно не менше. Є відчуття, що ти як інструмент в руках Бога. Не просто щось собі робиш, а допомагаєш Господеві поширювати те, що Йому треба. Це просто фантастично! Але здійснити таку подорож ми змогли завдяки фінансовій підтримці "А це Сергій Алілуйко, Василь Кікінежді, Петро Ландяк, Тарас Пастух, о. Андрій Романків, Тернопільсько-Зборівська Архиєпархія.
- Чи підтримуєте зв’язок з новими знайомими і друзями?
Зараз просто зідзвонюємося з отцями, з сестрою, спілкуємося у соцмережах. Я бачу, що ці люди є щасливі, що вони є там. Напевно, це є то середовище, де вони відчувають себе потрібними і не сприймають це як належне.
...Ніколи не пізно нести радість Різдва у світ, голосити усім звістку про народження Христа. У щоденній суєті не забуваймо про це...
Фото з сайту obnova-ternopil.org. ua…
Світлана Чихарівська
Всі статті автора
Якщо ви помітили помилку, будь ласка, виділіть неправильний текст та натисніть Ctrl+Enter. Дякуємо, що робите нас кращими.
Будь ласка, не пишіть повідомлення, що містять образливі і нецензурні вислови, заклики до міжрелігійної, міжнаціональної та міжрасової ворожнечі. Такі коментарі будуть видалені.
Безбар’єрність стає стійкою тоді, коли є люди, які щодня тримають її у фокусі уваги в громадах, міністерствах та інших установах. Саме про це йшлося під час першої зустрічі мережі амбасадорів безбар’єрності.
У сучасному мегаполісі, де кожна хвилина на рахунку, вантажне таксі київ стало незамінним рішенням для тих, кому потрібно швидко та зручно перевезти речі, меблі, будматеріали чи обладнання. Така послуга поєднує оперативність, доступність та індивідуальний підхід до кожного клієнта.
Сьогодні свій ювілей святкує директорка Тернопільської спеціалізованої школи №7 — Галина Миколаївна Костюк.
Питання належного оформлення трудових відносин – один із пріоритетних напрямів роботи Державної податкової служби, органів місцевого самоврядування та Держпраці. Тож сьогодні в Головному управлінні ДПС у Тернопільській області було проведено спільну робочу зустріч за участі в. о. начальника Головного управління ДПС у Тернопільській області Ольги Ліщинської, заступника начальника Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці Віктора Андрійчука та фахівців відомств.
Інтерактивна зустріч була проведена в рамках рамках поїздок Центру регіонами України. Учасники мали змогу ознайомитися з роботою Верховної Ради, її функціями та структурою.