Наталія Гетце: «Повноцінні стосунки між чоловіком і жінкою можуть бути лише на умовах партнерства»

що в разі чого жінка його підтримає, буде для нього: коханою, другом, помічником та партнером.

- Ваша перша освіта – педагогічна. Не шкодуєте, що не стали викладачем?

- Ні. Життя все поставило на свої місця і я зайнялася тим, до чого я справді мала хист. Ще з дитинства в мені були підприємницькі задатки. Наприклад, коли в школі на праці нас, дівчаток, почали вчити шити, мені сподобалось і я хотіла займатись цим серйозніше, але швейної машинки не було. І грошей у мами на неї також не було. У маминої подруги я побачила омріяну машинку, її ніхто не використовував. І я запропонувала чесний обмін. Я збираю ягоди у них на присадибній ділянці, а вони мені віддають машинку. Це була, напевно перша, с своєму житті комерційна угода. А було мені 10 років. До речі нещодавно до мене звернулась жінка з села Сапіжанка Шаргородського району. В неї на утриманні чоловік-інвалід та 4-ро дітей і вона попросила допомогти їй придбати швейну машинку, щоб мати хоча б якийсь заробіток в селі. Згадавши цю історію з дитинства, звичайно я не могла залишитись байдужою.

- Ви взагалі часто займаєтеся благодійністю, допомагаєте як талановитим так і знедоленим діткам. Що спонукає до цього? Адже благодійність вимагає чимало часу, грошей та сил. Пише www.myvin.com.ua/

- Серед знедолених також є багато талановитих! Я думаю, допомагати іншим, а особливо в ситуації, коли можеш це зробити – це нормальна природна людська потреба. Я людина розвитку. Рух, долання перешкод – це моя стихія. І люди які на перекір своїм можливостям роблять все, що в їхніх силах, для досягнення своєї мети, вони надихають мене на роботу над собою. Підтримати таких людям я вважаю за необхідне. На сьогодні, я як депутат обласної Ради започаткувала 2 програми підтримки. Програму підтримки людей з особливими потребами. Це люди, які самі працюють над собою, і власним життям змінюють навколишній світ. Та Програму підтримки обдарованих людей «Майбутнє України». Так як кращою інвестицією в розвиток нашої держави вважаю інвестицію в розвиток наших дітей. На мою думку, в допомозі іншим реалізується бажання відчувати себе гідним членом суспільства.

- Чи прощаєте Ви образи?

- Я не можу застрягати в негативній ситуації, мені потрібно рухатись далі, а для цього треба вибачити й забути. По-перше, я намагаюся поставити себе на місце кривдника, й зрозуміти його мотиви, і переконуюсь, як правило, що людина діяла з якихось своїх міркувань, в неї не було мети саме образити мене. По-друге, я уявляю, чи буде ця ситуація важлива для мене через 5-10 років, зрозуміло, що це дрібниці, це допомагає мені позбутися неприємних відчуттів, забути й рухатися далі. Крім того, я людина, в якої інстинкт самозбереження розвинений дуже добре. Ненадійних, непередбачуваних людей просто немає в моєму найближчому оточенні. А від чужих людей отримати кривду не так боляче.

- У Вас багато друзів?

- У мене небагато друзів. Але вони надійні і перевірені життям. Дружба – це велика праця. Вона вимагає багато часу, енергії і душі. Крім того вона має бути перевірена часом. Тому, на мою думку, друзів просто не може бути багато, або ж це не дружба.

- Як Ви відноситесь до хатньої роботи?

- Прибирати не дуже люблю, як правило починаю велике прибирання, коли потрібно відволіктися від проблем, або коли в думках хаос. Я люблю чистоту. Чистота звільняє простір для нових думок, упорядковує ті, що є. Люблю викидати чи віддавати старі речі. Для мене старі речі як застаріле мислення, я намагаюся вчасно позбуватися того й іншого.

- Як щодо кулінарії, у Вас є коронна страва?

- А готувати я люблю. Для мене кулінарія – це мистецтво, все має бути не лише смачним, з багатою гамою смаків, а й красивим. Але головне в цьому процесі не вдалі рецепти, а душа. Зараз я готую не часто, лише тоді, коли приїздить мій син або збираються близькі друзі. Тому коронні страви у мене зараз ті, які любить мій син. Борщ, вареники з вишнями, а ще піца та суші.

- Сім’я, робота, громадська та благодійна діяльність… Де ви черпаєте енергію?

- В житті потрібно чергувати те, що треба, з тим, що хочеться. Відпочинок я розумію як наповнення свого життя енергією, у вільний час, тому, коли можна відпочити, я не лежу на дивані. Відпочинок повинен бути активним, змістовним, таким, щоб я на певний час забула про роботу, а лежачи на дивані про роботу не забудеш. Нещодавно я відкрила для себе новий спосіб відпочинку – заняття танцями. Фізичне навантаження сприяє здоров’ю тіла, а психологічна розрядка, яку люди отримують під час танцю, дарує моральне піднесення і відповідно душевну радість та здоров’я.