Вінничани подорожують до Львова

Львів вміє розважати та дивувати туристів. Чисельні кав’ярні на вулицях міста поділені за тематиками. Вінничани вирішли перевірити що ж воно таке «жидівська кнайпа», про яку розповіли місцеві жителі? Зайшовши до ресторанчика, офіціати вітаються з відвідувачами єврейським «шолом» та привітно проводять до закладу, запалюють замість звичайної лампочки еврейський семисвічник та видають «книжку», яка в закладах харчування мала б називатись «меню». Але, жидівська кнайпа - це не зовсім традиційний заклад харчування. Відкривши їх «меню», ми не побачили ані цін, ані інгрідієнтів страв де зазначено масу страви. Там лише заголовки – «Перші страви», «Намазки на мацу», «Другі страви» та «Салатики». Скільки вони коштують і які порції – залишається загадкою до кінця обіду. А вже коли відвідувачі поїли, попили, тоді офіціат і приносить рахунок. Наш рахунок - це була пуста стрічка касового апарату, де внизу від руки написана «захмарна» сума, та умови за якими можна торгуватись. Віниччанам тьотя Соня, щоб зменшити суму чеку, загадала станцювати компанією єврейський танок та який-небудь подарунок. Ми, звичайно, трохи помялись, але що ж: знали куди йдемо. Так що, станцювали «Хава нагіла» та подарували три цукерки «Рошен», які валялись у сумочці. Ще трохи порозмовляли з офіціантами та сплатили по чеку вже за звичайними «вінницькими цінами».Вінничани подорожують до Львова та не минають жидівську кнайпу. Ну а після ситого «жидівського обіду», там же у центрі Львова варто піднятись на місцеву Ратушу, це як наш міськвиконком, але із входом для туристів. Ратуша - це вежа в центрі міста з величезним міським годинником. Піднявшись на гору, з оглядового майданчика відкривається весь краєвид міста. Згори видно львівські дворики з білизною, що сушиться на мотузках, куполи храмів, та все місто з його чудовою архітектурою та різнобарвними дахами. Центр Львова схожий на Будепешт, Краків, Вдень, але він особливий, і звичайно, що дуже приємно, ніби й попадаєш до Європи, але всі розмовляють рідною мовою. У Львові розміщується багато храмів, більшість з яких католицькі, найдавнішим собором у старому місті є вірменська церква, яка побудована ще у 1313 році. Всередині збереглись древні фрески та ікони. Двері у храми внеділю відкрито з ранку до пізнього вечора, так що заходити можна навіть з цікавості.Загалом одного дня вихідних для Львова замало, але літо ще попереду. Варто відвідати музей зброї «Арсенал», музей народної архітектури, і просто «побродити» старим містом. Гаращук Анна