Вінницькі «самооборонівці» звернулися до керівництва міста та області з проханням про автомобіль швидкої допомоги

Провівши майже 2 місяці у зоні бойових дій, днями вони прибули на ротацію. Однак не встигли ще добре відпочити, як одразу взялися за нові важливі справи. За сприяння «Самооборони Майдану» Вінницької області,  у зону АТО вже відправлено черговий гуманітарний вантаж – продукти та інші необхідні нашим захисникам речі.

А ще самооборонівці звернулися до представників міської та обласної влади – в. оголови Вінницької міської ради Сергія Моргунова та голови ОДА Валерія Коровія, аби ті посприяли у вирішенні вкрай важливого питання – надання для наших медиків, які працюють у зоні бойових дій, автомобіля швидкої допомоги

- На передовій постійно виникають проблеми з технікою, - розповідає лікар-хірург Йосип Кутасевич. - Перебуваючи під постійними обстрілами, коли мчиш на шаленій швидкості по бездоріжжю, бо треба встигнути вивезти важкопоранених, - за таких умов автомобілі швидко приходять у стан непридатності, їх навіть не встигають добре відремонтувати, як вже треба знову вирушати в небезпечну дорогу.

За його словами, легковий автомобіль, на якому вони з дружиною приїхали з зони АТО, теж ледве пересувається. Тому перед тим, як вони знову повернуться на службу,  машину планують якісно відремонтувати.

Подружжя медиків Йосип Кутасевич, який 40 років пропрацював у вінницькому пологовому будинку,  та Людмила Гаюк, яку бійці називають «мама Люда», - це справжні патріоти України. Вони пройшли весь Майдан, а коли почалося збройне протистояння, то вже не могли залишатися байдужими та бути осторонь всіх тих проблем, що спіткали нашу державу та її захисників.

- Ми не могли сидіти вдома та дивитися,  як наші хлопці страждають без допомоги, - розповідає Йосип Кутасевич. Спочатку ми лікували поранених на Майдані, а коли Революція Гідності закінчилася і почалися сутички на сході України – ми вирішили, що можемо бути корисними на фронті.

Спершу займалися волонтерською діяльністю: збирали та доставляли в зону АТО гуманітарну допомогу, а потім по Вінницькій області організували підрозділ всеукраїнського швидкого медичного реагування «Гіппократ», аби надавати меддопомогу пораненим бійцям на передовій.

Як розповідає дружина Йосипа Кутасевича Людмила Гаюк, вони з чоловіком та інші медики з Вінниччини пройшли перепідготовку в Івано-Франківську, після чого всіх розподілили по різних батальйонах.

- Ми потрапили до ДУК «Правий сектор». Коли ми приїхали, система медичної допомоги там вже була налагоджена по всій лінії фронту – і ми почали працювати у медичному формуванні «Госпітальери», однак службу несли у різних місцях. Я - у станиці Луганській, а Йосип Петрович – у Пісках, - розповіла Людмила Гаюк. - Спочатку було важко, а потім звикли. Українського телебачення там немає, тому більшість місцевого населення нас сприймали досить вороже. Але ми допомагали їм, давали ліки, їздили на виклики, і люди поступово стали усвідомлювати, що ми їм не вороги. Взагалі, приходилося переживати багато різних емоцій. Наші хлопці у бою себе не шкодують, тому я завжди намагаюся  бути до них максимально уважною, робити все від мене залежне, аби допомогти їм.

Як розповідає хірург Йосип Кутасевич, лінія фронту розділена на зони: передова, де безпосередньо ідуть бої, - це червона зона, далі – жовта, чи відносно жовта, яка час від часу також переходить у червону.

- Ми з бригадою -  я, анестезіолог та операційна медсестра - знаходились за кілометр від першої лінії фронту. Коли нам притягували поранених то ми надавали їм необхідну допомогу. Хлопці такі молодці: хоч і поранені, а рвуться в бій, кажуть – «зробіть перев’язку», а тоді автомат в руки і знов на передову. Важко поранених бійців ми за півгодини доставляли у розгорнутий шпиталь. Всіляко бувало: і «градами» накривали нас, і обстрілювали, але наша основна задача була доставити бійця живим.

За словами Людмили Гаюк та Йосипа Кутасевича, військові періодично відчувають потребу у продуктах, ліках, а також у форменному одязі.

- Наприклад, обгоріла форма, а перевдягнутися нема у що.  Що ж то за вояка в кросівках і спортивних штанах?, - каже Людмила Степанівна. – Якось ми звернулися за допомогою до вінницької волонтерської групи «Бойові бджілки», і вони нам дуже допомогли.
Найближчим часом подружжя медиків планує трохи попоратися по господарству, посадити городину, а тоді знову вирушити на фронт. За їх словами, вони очікують, аби вирішилося питання з машиною швидкої допомоги, у виділенні якої пообіцяли посприяти керівники міста та області - Якщо буде машина швидкої – готові повертатися на передову хоч завтра, - підсумував Йосип Кутасевич.