Чому українці переплачують вартість закордонного паспорту?

Тому вони поспішають виготовити собі закордонний паспорт, навіть не підозрюючи, що ця процедура вже давно перетворилася на невичерпну годівницю для багатьох спритних ділків.

Загалом існує три найбільш поширених способи оформлення закордонного паспорту. Перший, традиційний, – піти в Державну міграційну службу, де в задушливих коридорах ви одразу ж опинитеся у величезній черзі, ніби в епоху тотального дефіциту. Потім вас поганяють по всім можливим кабінетам за різними довідками, вам нагрубить пузатий чиновник, який ще й досі живе за принципом «Вас багато, а я один». Можливо доведеться дати комусь «на лапу», і після всього цього зовсім не факт, що ви отримаєте свій вистражданий паспорт вчасно.

Існує ще й інший спосіб – скористатися послугами різноманітних фірм-посередників, яких немало розвелося останнім часом. Звісно, зробити це буде набагато легше, але за зручність та економію часу вам доведеться викласти зі своєї кишені декілька тисяч гривень. На ці гроші посередники оформляють паспорт за держціною, дають хабаря «своїй людині» у ДМС, а решту просто кладуть собі в кишеню.

Хоча насправді гроші в нас видурює навіть держава, адже за законом за оформлення закордонного паспорта має сплачуватися лише держмито, тобто насправді він має коштувати не 377 гривень, а лише 170. Та зазвичай усі намагання громадян отримати документ за його реальною ціною натикаються на шалений спротив чиновників. Останній, кому це вдалося зробити, – житомирський громадський активіст Іван Фурлет. Щоб довести свою правоту, йому довелося навіть подати судовий позов. У результаті Верховний Суд України 3 грудня 2013 року визнав незаконними вимоги міграційної служби окрім держмита сплачувати гроші ще й за бланк та адміністративну послугу. Але ДМС чомусь не звернуло уваги на це рішення і досі примушує нас переплачувати за закордонний паспорт вдвічі.

Для тих, хто не бажає відстоювати кілометрові черги в міграційній службі та переплачувати посередникам, є ще й третій спосіб – Державне підприємство «Документ». Воно існує вже 12 років і входить до складу ДМС. Навіть в умовах найбільшого ажіотажу під час курортного сезону процес замовлення паспорта тут займає близько двох годин. Приходячи сюди, клієнт отримує спеціальний талончик і очікує, коли його номер висвітиться на екрані. В приміщенні працює кондиціонер, очікуючи свою чергу, відвідувач може попити кави і скористатися безкоштовним Wi-Fi. Тут вас сфотографують, допоможуть заповнити документи, а потім передадуть їх чиновникам із міграційної служби. Коли паспорт буде готовий, то вас повідомлять про це по СМС. Відвідувачі зазвичай залишаються задоволеними послугами «Документу». Чомусь не хвилює їх навіть те, що за цей комфорт потрібно платити аж 350 гривень, тобто ціну ще одного паспорта! Напевно, засновники держпідприємства – непогані психологи, адже зрозуміли, що «закордонки» зазвичай роблять люди вище середнього достатку, до того ж не так вже й часто, тому економити на цьому явно не будуть.

Навколо діяльності ДП «Документ» вже не перший рік ведуться дискусії. Зокрема заступник голови Центру політико-правових реформ Віктор Тимощук доводить, що воно є незаконним, адже державним підприємствам заборонено надавати адміністративні послуги. ДП нібито «оформлює пакет документів», тобто заповнює або допомагає заповнювати громадянам заяви-анкети і формує пакет документів. Але насправді всі ці «послуги» входять в обов’язки працівників міграційної служби. Щоправда, на даному етапі «Документу» з юридичної точки зору дуже важко щось пред’явити, адже до Закону «Про адміністративні послуги» ще й досі не прийнято перелік, які ж саме послуги слід вважати адміністративними. Та й саме держпідприємство стверджує, що воно надає зовсім не адміністративні, а супутні послуги. Тобто ми мусимо переплачувати 350 гривень за комфорт – щоб посидіти в електронній черзі, скористатися Wi-Fi і отримати СМС-повідомлення. Але знову ж таки, керівництво «Документу» наголошує, що вони насильно до себе нікого не заганяють, і користуватися чи не користуватися його послугами – справа суто добровільна. Мовляв, ми живемо в демократичній країні, і кожен сам обирає, що робити – відстоювати черги в ДМС, переплачувати посередникам чи прийти до них в офіс.

Також діяльністю «Документу» надзвичайно цікавляться журналісти. Така активність цілком зрозуміла, адже в нинішніх умовах шаленого попиту на «закордонки» всім хочеться якомога швидше розкопати і першими опублікувати сенсаційний матеріал про корупцію в паспортній сфері. В цій гонитві наші колеги не завжди переймаються об’єктивністю та ретельною перевіркою інформації. Наприклад, 21 травня на телеканалі «2+2» вийшов черговий випуск програми «Секретні матеріали», в якому держпідприємство звинуватили у фінансових махінаціях. Натомість керівництво «Документу» стверджує, що журналісти поширили недостовірну інформацію і звели на них наклеп. Наприклад, у програмі сказано: «ДП «Документ» робить касу понад 9 мільйонів гривень щомісячно. З цих 9 мільйонів лише 1 мільйон йде в бюджет. В чиїх же кишенях щомісячно осідає ще мінімум 8 мільйонів гривень?». При цьому вони оперували офіційною відповіддю підприємства на їхній інформаційний запит, в якому було чорним по білому написано, що 1 мільйон дійсно йде в бюджет, а решта 8 – на інші витрати, такі як оренда приміщень, закупівля обладнання, оплата комуналки. Ми не беремося стверджувати, що «Документ» дійсно є таким кришталево чесним, але якщо намагатися довести розкрадання, то копати треба значно глибше простих фінансових виписок. Також багато інтернет-видань стверджують, що в 2007 році попередника цієї фірми – ДП «Ресурси-Документ» – було закрито через кримінальну справу по статті «Фінансові зловживання». Цю інформацію в паспортному сервісі теж заперечують: ніякої кримінальної справи насправді нібито не було, і всі звинувачення – лише справа рук конкурентів, а саме консорціуму «ЄДАПС» (який, до речі, також дурив людей на гроші при виготовленні «закордонок» і дійсно був закритий). Схоже, що вони говорять правду, адже якби «Ресурси-Документ» дійсно закрили, то його наступника довелося б оформляти наново, а так вони мають один і той самий номер у базі держреєстру. Швидше за все, в 2007 році ДП було реорганізоване та перейменоване. Також керівництво «Документу» звинувачує і Віктора Тимощука в заангажованості висновків, адже він нібито лобіює інтереси Центрів надання адміністративних послуг (ЦНАП).

Хоча насправді ідею створення ЦНАПів, які надають свої послуги абсолютно безкоштовно, дуже важко назвати лобі. Такі центри дозволяють без проблем та біганини по різноманітним інстанціям в одному місці отримати всі необхідні довідки та адмінпослуги. Вони вже діють у багатьох містах. З недавніх пір у них можна оформити і закордонний паспорт. Для цього потрібно просто прийти у ЦНАП, де вам безоплатно нададуть консультації та допоможуть сформувати пакет документів. За процесом виконання замовлення ви можете стежити через свій особистий кабінет на сайті центру. При цьому за «закордонку» сплачується лише її держціна. Щоправда, зараз робота ЦНАПів ускладнюється тим, що в нашій країні немає єдиного електронного реєстру громадян. Також існує банальна проблема в грошах, адже вони перебувають на балансі міського бюджету, який і так недоотримує фінансування з державного.

Цікаво, а як же відбувається оформлення закордонних паспортів у Європі, куди ми так хочемо потрапити? Там цим займаються органи місцевої влади. У Німеччині це муніципалітети, у Франції – префектури, у Грузії – Будинки юстиції (аналог українських ЦНАПів). А електронні черги, кондиціонери та безкоштовний Wi-Fi для цих країн давно вже норма, до того ж за них не потрібно доплачувати окремо. Але наша держава пішла іншим шляхом, і замість того щоб покращити умови прийому громадян в міграційній службі, створила ДП «Документ», яке не просто не просить коштів із держскарбниці, а ще й само фінансує наш вічно дірявий бюджет. Тільки платить за все, як завжди, народ…

Часом, дивлячись на всі проблеми нашої країни, в голову приходить аж геть не патріотична думка – а може покинути це все до біса й емігрувати кудись? Та навіть тут ми постаємо перед вибором. І це зовсім не вибір країни, куди будеш інтегруватися одноосібно, покинувши напризволяще Україну, яку роздирає бюрократія та корупція. Це вибір, яким же саме чином переплатити за закордонний паспорт – у вигляді хабаря чиновнику з ДМС, фірмі-посереднику чи «за комфорт» ДП «Документ»? На жаль, «закордонка» за 170 гривень для нас залишається не більше ніж мрією. І що вже говорити про суспільство, якщо навіть держава не дотримується того, що сама ж і гарантувала буквою закону…

Антон Столяров
Всі статті автора