Казка старого мельника. Повернення української казки в кіно

Ці питання часто постають у перехідному віці, а також виринають у дитинстві, а потім і у зрілому віці. Хтось їх побутом перебиває, а хтось шукає відповіді все життя. Чималу роль у пошуці і у світосприйняті відіграють казки, які розповідають і читають нам у дитинстві, тому і пережили казки не одне тисячоліття і донині є вагом важилем виховання. А коли ці казки ще й переходять у візійний ряд, стаючи кінофільмом, вони починають жити новим життям, охоплюючи не лише фантазію і образи думки, але й інші органи чуття.

Добре, що незважаючи на 24 роки розрухи, українське кіномистецтво знову відроджується, і відроджується за допомогою казки – українці створюють власне фентезі – «Казки старого мельника». Держкіно знайшло для цього гроші і вже перерахувало вісім мільйонів гривень. Загалом, це буде один з найдорожчих фільмів в історії незалежного українського кінематографу.

Режисером фільму став Олександр Ітигілов. Батько режисера - знаменитий український режисер і оператор Олександр Атайович Ітигілов, який зняв популярний серіал свого часу «Як гартувалася сталь». А мати - кіноактриса Ольга Матешко: її люблять і пам’ятають за фільмом Леоніда Бикова «У бій ідуть одні "старики"». Ітигілов-молодший багато знімає для телебачення, він працював у рекламі, в його скарбничці – нагороди фестивалю "Золотий профіль". Вибрана фільмографія: "Куплю друга" (з Богданом Ступкою), «Давай пограємо», «Два Івани», «Горобини грона червоні», багато інших стрічок.

До речі, у кінопроекті «Казки старого мельника» приватних інвесторів немає, кошти тільки державні, що ж знову таки, діло в наші часи нечуване. Ця казка знімалась під Києвом, у Пироговому, а також в Карпатах, Прикарпатті - Шипіт, Синевір, Невицькому та Олеському замках. Добре, що країна багата на славні і красиві міста, ще й історично насичені.

Сюжет казки
До родового маєтку повертається герой війни пан Адам. Він застає рідні пенати в біді. Доки його не було на Батьківщині, там облаштувалися вовкулаки. На допомогу батькові приходить донька. У казці вона зазнає багато труднощів, потім зустрічає своє кохання. Не припиняються сутички між силами добра і зла. Це сучасний твір на основі українського фольклору. Сценарій написано гарною українською мовою на рівні поезії.

В основі «Казки старого мельника» окрім вічної боротьби і вічного вибору між Світлом і тінню, є і Любов до сім’ї, вибір життєвого шляху, взаємодопомога та співчуття, мужність та наполегливість.

Окрім цікавого сюжету і не менш цікавого режисеру, у фільмі-казці задіяно зіркову українську команду акторів. Чого лишень варта легендарна акторка Ада Роговцева. Як виявилось – це перша казка, у якій зіграла актриса. У фільмі Ада Миколаївна зіграла матір одного з головних героїв - пана Адама.

«Я взагалі ніколи не грала для дітей, - розповідає Ада Роговцева. - Бо до них потрібно звертатися, як до дорослих. Може ніжніше, щиріше, але серйозно – без сюсюкання. Уперше за довгі роки знімається українська казка, винятково з українськими акторами, українською мовою! Все складається якнайкраще».

Окрім Ади Роговцевої, у казці також зіграли Анатолій Хостікоєв, Ірма Вітовська, Остап Ступка, Наталя Сумська, Євген Нищук, Олексій Вертинський, Володимир Горянський, Олеся Жураковська («Свати»), Олексій Богданович («П’ять хвилин до метро»), Ігор Бірча («Віталька»), Василь Бендас («Шоу довгоносиків»), Валентин Томусяк («Київський торт»), Анна Кошмал («Свати»), Андрій Носихін («Джамайка»), Сергій Рябце («Gogol Bordello»), Євгенія Гладій, Римма Зюбіна та інші.

«Ми знімаємо 65% трюків наживо і 35 малюємо, - розповідає режисер Олександр Ітигілов. - Така у нас специфіка роботи. Цей фільм має сподобатися сучасним дітям, бо вони звикли до страховиськ у комп’ютерних іграх і віддають перевагу саме таким персонажам.  Коли я прочитав сценарій «Казки старого мельника» закохався у нього і одразу зрозумів, що потрібно його реалізувати.

Дивувати глядача, швидше за все, треба стосунками героїв на екрані. Жодні спецефекти не йдуть у порівняння з тим, що можуть донести до юного глядача талановиті актори. Але все це можна оцінити лише по завершенні роботи. А спецефекти заради спецефектів - це погано. Схожі невдалі приклади ми можемо бачити в західному кінематографі, коли спецефекти не рятують, а люди, як і раніше, шукають чогось душевного ».

Фільм розрахований на аудиторію від 6 і до... 90 років.
До зустрічі в кінотеатрах країни.

Костилєва Наталія
Всі статті автора