Узаконеному браконьєрству - не місце в Україні!

Але КНК Медіа продовжує висвітлювати боротьбу з антикорупцією – якщо не ми, то хто?

Навіть мізерні спроби реформування, зазвичай, провалюються. Вони наштовхуються на відчайдушний спротив прогнилої корумпованої системи, що будувалася десятки років, і «старих» людей, які пересиділи у своїх кріслах не одну «нову владу», але не прагнуть жодних змін – їх і так все влаштовує.

Подібна доля спіткала і законопроект № 2776 про заборону промислового лову. Здавалося, його прийняття було б цілком логічним у нинішніх умовах, коли русла річок наглухо перегороджуються сітками і кількість рибних ресурсів скоротилася в десятки разів. Але, відразу ж після реєстрації у Верховній Раді, документ наштовхнувся на жорсткий спротив «браконьєрів у законі» – рибалок-промисловиків. Про цю історію ми вже писали на нашому сайті.

У результаті численних круглих столів, обговорень та нарад було напрацьовано компромісний варіант – законопроект № 2454а.

Згідно з ним, промисловий лов планується на природних водоймах заборонити повністю, а на каскадах дніпровських водосховищ – лише обмежити, створивши для цього спеціальні зони. Вони мають становити не більше 40 % від площі водойм та знаходитися не ближче 200 метрів від берега.

Нібито такий компроміс мав би влаштувати і природоохоронців, і промисловиків, але не так сталося, як гадалося! «Браконьєрам в законі» аж надто не хочеться втрачати свій добре налагоджений природовбивчий бізнес і для цього вони готові використати геть не все. Зараз вони намагаються поховати ще й цей законопроект, імітуючи шалений громадський спротив. Для цього акули чорного рибного ринку створюють «гошки» (псевдогромадські організації) і заманюють у них простих «темних» промисловиків. Зробити це не так вже й важко: достатньо показати їм ускладнений юридичними поняттями текст законопроекту й налякати стислим коментарем, мовляв, «… злі депутати хочуть промисел заборонити і їх без роботи залишити».

Наприклад, у Черкаській області цій законодавчій ініціативі активно протистоїть так звана «громадська» спілка «Перша рибна біржа». Хоча навіть неозброєним оком видно, що до громадськості вона не має жодного відношення і була створена виключно для лобіювання бізнес-інтересів. Її засновниками є два комерційних рибопромислових підприємства – ТОВ «Еллада» та ПП «Інститут з питань іхтіології».

Безліч питань викликає і їх керівництво. Наприклад, «Інститут» очолює такий собі Мельник Руслан Володимирович – колишній старший лейтенант міліції, що відбув тюремний термін за зловживання службовим становищем. За свідченнями черкащан – «кришував» браконьєрство на зимувальних ямах. Нині ж він фізична особа-підприємець, займається прісноводним рибальством, продає рибу в’ялену, солону та свіжу річкову! Також у списках засновників підприємства значиться Віктор Дмитрович Ліпінський, що був фігурантом кримінальної справи за фактом привласнення коштів кредитної спілки «Імперія», і нинішній керівник Черкасрибоохорони Дмитро Дядик. Очевидно, законопроект став кісткою в горлі й для Рибоохорони, адже з його прийняттям інспектори ризикують втратити одне з найпотужніших джерел свого тіньового прибутку – збирання поборів із промисловиків.

Виникає цілком логічне запитання: яке ж відношення до громадськості мають ці діячі з далеко не кришталево чистою біографією? І це мова лише про Черкащину! А скільки таких псевдогромадських організацій вже встигли створити по всій країні?

Які ж претензії висувають узаконені браконьєри? Загалом, за ці три місяці, що минули з часу нашої першої публікації, їх страшилки зовсім не змінилися: після прийняття закону кількість риби на ринку зменшиться і вона значно подорожчає, а тисячі вчорашніх промисловиків просто не зможуть знайти собі роботу в інших сферах. Але насправді відмова від варварського вилову зовсім не означає, що риба стане дефіцитом, адже попит на неї можна повністю задовольнити шляхом вирощування, до того ж – без шкоди природі.

Як прокоментував ситуацію президент «Громади Рибалок України» Андрій Неліпа, «… видобування водних біоресурсів та їх вирощування (аквакультура) мають рівні права на існування як напрями рибної галузі, тому активність їх здійснення та розвиток має бути виправданим. Тобто якщо стан рибних запасів під загрозою, промисел не є раціональним використанням і наносить шкоду водним біоресурсам – рибна галузь має переорієнтуватися на аквакультуру для відновлення біорізноманіття водойм. Це екобезпека держави!».

Звісно, ми можемо годинами розповідати, яку неоціненну користь екології принесе відмова від варварського винищення риби в українських річках. Але розумним освіченим людям, яким дійсно небайдуже довкілля нашої країни, все зрозуміло й так. Тому давайте відійдемо від філософствування і, зауваживши статистику, спробуємо обґрунтувати економічну вигоду аквакультури, щоб переконати навіть найбільш меркантильні прошарки населення.

Садкове вирощування риби зародилося в 1950 році у Норвегії. В 2004-му в цій галузі було зайнято 2,2 тис. осіб, що виробляли близько 600 тис. тон риби. Тобто на одного працівника припадає просто захмарна цифра – 270 тон риби на рік. Одночасно з цим в Україні 3 тисячі промисловиків за рік виловлюють лише 6,5 тис. тон. Тобто близько 2 тон на одного працівника, що у 100 разів менш ефективно за садкове рибництво! А тепер найголовніше: з 1986 до 2004 року ціна риби в Норвегії знизилася з 7 до 2 євро! Ці факти повністю спростовують страшилки промисловиків про її дефіцит і здорожчання. До того ж аквакультура, навпаки, має створити близько 20 тисяч додаткових робочих місць. За оцінками експертів, лише на Київському водосховищі можна виростити від 46 до 276 тисяч тон риби за рік. Тобто, якщо ми правильно скористаємося досвідом Норвегії, Україна може запросто отримати таке собі «рибо-економічне диво», а прості люди стануть свідками чогось раніше небаченого – зниження цін.

Тим часом, доки узаконене браконьєрство відчайдушно бореться із законопроектом, любителі цивілізованої риболовлі вже встигли скористатися досягненнями ХХІ століття і подати електронну петицію ПрезидентуПрезиденту з проханням накласти мораторій на промисловий лов. Поки що її підписало лише 3,5 тисячі осіб із 25 необхідних.

На жаль, люди ще й досі так і не зрозуміли, наскільки важливою може бути охорона природи. Вони набагато охочіше підтримують петиції про легалізацію вогнепальної зброї, боротьбу з корупцією та підвищення соціальних платежів. Звісно, вони також необхідні, але якщо навіть усі ці реформи реалізуються – чи буде світлим майбутнє країни із фактично зруйнованим фундаментом, що страждатиме від постійних екологічних катастроф?

Тому всім, хто зареєстрований на сайті електронних петицій і любить вечорами, ніби в соцмережах, «лайкати» різноманітні звернення, варто звертати увагу і на природоохоронні ініціативи. Адже кому буде потрібен красивий ремонт в кімнатах будинку, стіни якого розсипатимуться по цеглинках?

Столяров Антон
Всі статті автора