Хочеш порибалити – готуйся заплатити в «кишеню»

Є й інші, більш цивілізовані варіанти, коли водойму приводять до ладу, регулярно чистять, запускають рибу, облаштовують місця для відпочинку та рибної ловлі, встановлюють кафешки та навіть туалети. Звісно, такі розкоші коштують від 200 гривень з людини або за спінінг, а риби звідтіля дозволено вивозити не більше кількох кілограмів. Надлишкову рибу треба або випускати, або сплачувати за додаткову вагу. В таких місцях насправді приємно відпочивати та рибалити, бо сміття прибирають і є якась гарантія, що рибу все-таки спіймаєш. 

Але ж є купа місць, де ще можна безкоштовно ловити рибу, адже відповідно до ст. 6 Водного кодексу України, «… водні об’єкти є виключно власністю Українського народу…». На жаль, деякі заповзятливі місцеві «підприємці», вважають нормою наживатись на людях, незаконно стягуючи плату за рибальство на території водойм.

Журналістам КНК Медіа стало відомо про інцидент, що стався на території Бучанського водосховища, що стоїть на балансi Iрпiнського МУВГ. Заповзятий рибалка Дмитро Кривша написав на своїй сторінці в Фейсбуці, що вирішив поїхати на рибалку на Бучанське водосховище, попередньо дізнавшись, що це об’єкт державної власності і є відкритим для всіх охочих. Разом з друзями та дружиною вони дісталися водоймища, розмістилися, встигли впіймати по парі окунів, як до них прийшов незваний гість. Ми зберегли авторський стиль та пунктуацію в пості Дмитра Кривши: «…з’являється невідома особа, описати яку можна наступними словами: шкаф метрів зо два у зріст, вагою кілограмів у 150+, з типовою зовнішністю людини з кримінальним минулим. І починає кричати до нас: «Рыбалка со спиннингом платная, 100 грн! Или гав-гав-гав отсюда».

На прохання Дмитра поводитись толерантно, незнайомець ще більше розлютився, аргументував встановлені на рибалку ціни тим, що живе тут все життя, а якщо хтось не платить – іде геть. «Прошу його представитись, показати документи аренди, документи, що засвідчують його особу, документи, що дозволяють йому надавати послуги платної рибалки. Питаю, чи випише він чек у разі сплати. На що ми були послані на ##. Посилаюсь на статті 47, 51 «Водного кодексу України», в яких чітко вказано на його незаконні дії, що можуть потягти за собою кримінальну відповідальність», –пише постраждалий Дмитро.

У відповідь дужий незнайомець погрожував фізичною розправою, пообіцяв Дмитрові та його друзям поламати снасті та почав розпускати руки. Після такого перебігу подій, Дмитро викликав міліцію, яка їхала на виклик цілих три години та, по суті, нічим не допомогла. Було зрозуміло, що правоохоронці більше зацікавлені у задоволенні інтересів «псевдоорендаря». Однак, протокол склали, пообіцяли віддати його в роботу та поїхали.

«Старшой», молодий, стажер і слідча. Ось такою компанією їздять правоохоронці. Остання, до речі, виявилась єдиною адекватною з чотирьох. «Старшой» весь час бігає до «незнайомця» й про щось домовляється, поки стажер записує у протокол наші свідчення. Періодично підходить до нас з проханням піти самим домовитись з «незнайомцем». Як я зрозумів... тут усі пов’язані. Слідча, переглядаючи начебто договір оренди, видає інтригуючу фразу: «А це взагалі договір на яке озеро?», – скаржиться Дмитро на бездіяльність та корумпованість правоохоронців.

КНК теж обурений зухвалим перешкоджанням рибалити та відпочивати на березі водойми та бездіяльністю міліції, яка більше захищала правопорушника, ніж потерпілих. Беремо ситуацію на контроль: не дамо загарбати водойму та незаконно стягувати плату за її використання. Чекай на нас, Бучанське водосховище, село Червоний Хутiр та «псевдоорендар»!

Марія Шепель
Всі статті автора