Як отримати юридичну консультацію безкоштовно?

Згідно зі ст. 57 Конституції України кожному гарантується право знати свої права і обов’язки. При цьому незнання законів, які встановлюють обов’язки, не звільняє нікого від юридичної відповідальності. Наприклад, іноземний громадянин, який отримав на території України гонорар або спадщину і не сплатив податків, повинен сплатити штраф, навіть якщо він не знає української мови і не прочитав Податковий кодекс України. Закони та інші акти держструктур і органів місцевого самоврядування вважаються доступними до ознайомлення з моменту їх опублікування в офіційних друкованих виданнях, пресі або на веб-сайті відповідного органу.

Проте чинне законодавство і судова практика визнають, що люди, які не мають юридичної освіти, не зобов’язані розуміти закони і вміти ними користуватися. Зокрема, ст. 119 Цивільного процесуального кодексу України не містить вимоги обґрунтовувати позов до суду посиланнями на конкретні норми законів. Для роз’яснення чинного законодавства і того, як ним користуватися, кожен має право звертатися по консультацію до фахівців. Іноді це доводиться робити для вирішення вже наявної проблеми. А особливо свідомі громадяни прагнуть отримати юридичну консультацію з метою упередити такі проблеми. Тому час від часу хтось із сусідів запитує вас, чи знаєте ви грамотного юриста, який «взяв би недорого». А краще, щоб узагалі нічого не взяв, бо «ти ж знаєш мою ситуацію…». Подібні запитання поширені серед безробітних, пенсіонерів, батьків дітей з інвалідністю і матерів-одиначок, які прагнуть стягнути з колишнього чоловіка гідні аліменти.

«Така співпраця клієнта з юристом є принизливою, – пояснив журналістам КНК Медіа столичний юрист Микола. – З метою отримання безкоштовної послуги перший намагається розжалобити другого розповідями про свої біди, принижуючи свою людську гідність. З іншого боку, юрист також почувається принижено, оскільки клієнт не оцінить його час, знання та зусилля, за які він міг би заробити гроші». Тому досвідчений фахівець пропонує використовувати інформаційне законодавство України для отримання безкоштовних консультацій. Схема проста: надсилання інформаційних запитів до держструктур і органів місцевого самоврядування.

Річ у тім, що ст. 5 Закону України «Про інформацію» передбачено право кожного вільно одержувати інформацію і використовувати її для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Стаття 28 цього ж Закону забороняє зловживання правом на інформацію, однак це положення не поширюється на інформаційний запит на роз’яснення чинного законодавства і порядку його використання.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» (далі – Закон про публічну інформацію) публічною є інформація на будь-яких носіях, отримана або створена в процесі законної діяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, а також підприємств, що володіють соціально значимою інформацією. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Нормативно-правові акти органів державної влади та місцевого самоврядування, зокрема закони, укази, постанови, розпорядження, накази, рішення, є інформацією, створеною в процесі діяльності цих структур. Оскільки ж такі документи визначають права, свободи та обов’язки громадян, то вони обов’язково є відкритими. Тому, користуючись ст. 19 Закону про публічну інформацію, будь-хто може звернутися до відповідного органу із запитом на інформацію незалежно від того, стосується його ця інформація особисто чи ні, без пояснення причин подання такого запиту. Саме в такому запиті може міститися прохання надати інформацію про права запитувача і про те, як ними користуватися. Наприклад, ви можете запитати про те, як вас повинні були звільнити, на якій підставі і які розрахунки провести. Або якого розміру вам нараховано пенсію і за якими розрахунками. Чи які документи потрібно подати для призначення аліментів на дитину, яка має інвалідність 1-ої групи.

Запити на інформацію можуть подаватися на вибір особи усно телефоном або письмово факсом, поштою чи електронною поштою. Письмові запити подаються в довільній формі, але будь-який запит на інформацію має містити ім’я запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти і загальний опис інформації. На сайтах деяких державних органів є форми запитів на інформацію, що значно спрощує оформлення такого прохання.

Строк розгляду запиту становить п’ять робочих днів з дня його отримання. Однак якщо ви запитали великий обсяг інформації, який треба збирати серед значної кількості даних, то строк розгляду може бути продовжено до 20 робочих днів. Про це вас повинні повідомити не пізніше п’яти робочих днів з дня отримання запиту.

Однак є випадки надання відповіді протягом 48 годин з дня отримання запиту. Це стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, аварій, катастроф та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статися і загрожують безпеці громадян. Прохання про надання такої термінової відповіді має бути обґрунтованим.

Важливим аспектом права на доступ до публічної інформації є те, що вона надається безкоштовно. Але якщо обсяг запитуваної інформації більше 10 сторінок, то ви повинні відшкодувати фактичні витрати на копіювання і друк.

А як запитувачу дізнатися, до якого органу чи підприємства надсилати запит? Іноді це легко визначити. Наприклад, щодо призначення і розрахунку пенсії логічно звертатися до органів Пенсійного фонду. Якщо ж для визначення адресата запиту потрібна консультація, то ми можемо повернутися до того, з чого почали.

Однак ст. 22 Закону про публічну інформацію підказує вихід з цього становища. Там зазначено, що при отриманні запиту неналежним органом, саме він повинен передати цей запит належному суб’єкту. Ця норма діє, якщо орган за статусом або характером діяльності знає, кому треба переслати запит. Тому, якщо ви вагаєтеся щодо того, яка держструктура може вас проконсультувати, то надсилайте запит до якомога вищої інстанції: до Кабміну, Верховної Ради, різних міністерств, КМДА. Вони точно знатимуть, куди направити ваше прохання. Але слід пам’ятати, що строк розгляду такого запиту почнеться з дня його отримання належним адресатом.
 

Мороцька Наталія
Всі статті автора