Існує версія, що у своїй автобіографії Антон Павлович Чехов писав: «Я родился в живописном украинском городе Таганроге». Але в радянські часи вона була переписана, цей рядок викреслений, а сам Таганрог в 1924 році переданий зі складу УРСР до РРФСР. Та як би там не було, у своїх творах Чехов згадував про Україну лише теплим тоном і в його мові часом навіть були українські слова.
Як розповідає біблійна мудрість, у чужому оці людина бачить пилинку, а у своєму не помічає й колоди. Зараз Росія голосно кричить про «ісконно русскій Крим», але при цьому воліє не згадувати про величезні площі своєї території, колись заселені українцями – Таганрог, Кубань і Далекий Схід. У XVIII-ХІХ ст., щоб закріпити за собою пустельні або завойовані території, тодішній імперії потрібно було їх колонізувати. Для цього необхідні були люди працьовиті і хоробрі, а не російські холопи, які звикли століттями гнути спину. Саме тоді Москва згадала про вчорашніх запорозьких козаків.
Українці самі готові були йти з покріпаченої Батьківщини у пошуках незайнятої землі і хоча б примарної волі. На нових місцях наші працелюбні предки з нуля зводили поселення, розорювали цілину, часом навіть доводилося братися до зброї для захисту від ворогів. На Далекому Сході (так званий «Зелений Клин») українці навчилися навіть… живцем ловити тигрів! Походження поселенців відбилося навіть у географічних назвах – Кив, станиці Канівська, Уманська, Полтавська. На початку ХХ ст. тут скрізь лунала українська мова. А в буремні роки революції на цих територіях сформувалися автономні національні утворення.
22 січня, день Соборності, насперед вважається днем єдності Заходу та Сходу. Але мало хто знає, що соборна Україна 1919 року була на 60% більша нинішньої! До її складу входили Кубань, Ставропілля, Чорноморщина, Східна Слобожанщина (тепер вони у складі Росії), Берестейщина і Гомель (нинішня Білорусь), Холмщина, Підляща, Надсяння, Лемківщина (Польща). Якщо наш північний сусід заявляє претензії на всю територію колишньої імперії, то чому ми не можемо висловити прагнення відродити соборну державу на своїх етнічних землях? У такому випадку питання Криму відпало б автоматично – після повернення Кубані, Росії уже не було б звідки будувати міст.
Але протягом майже 25 років наша влада переймається лише тим, як набити власні кишені, а не розробити та втілити національну ідею. Нам не дають навіть співати гімн у повний версії – зі словами: «Станем, браття, всі за волю – від Сяну до Дону!», щоб сусіди, бува, не сприйняли це як територіальну претензію. Нація учорашніх рабів боїться заявити про право на своє, нація учорашніх загарбників і сьогодні, не задумуючись, візьме чуже.
Після початку національно-визвольних змагань початку ХХ ст., українське питання Кубані, Таганрогу та Зеленого Клину було вирішене… В 1926 році частка етнічних українців на цих територіях становила 67, 61 і 56% відповідно. Але потім вони були насильно русифіковані, Кубань навіть пережила свій Голодомор. Усі українці були примусово записані росіянами. Їм навіть змінювали прізвища при переписі: «Как фамілія? Гас? А что єто? Те, що горить? Ну, будєтє Полєновимі!».
Українці були поневолені та русифіковані, але не втратили своєї національної ідентичності. Зокрема – вродженої волелюбності. «Великий український поет» Чехов колись зізнався: «Усе життя я по краплині витруював із себе раба». Кубанці ще й досі розмовляють власної говіркою, співають наші народні пісні або вже власні, та все одно про «коня да чіста полє». Вони вперто не визнають себе «русскімі», наголошуючи: ми – козаки. Смушева шапка, жупан, шабля і батіг продовжують залишатися для них рідними. Ототожнювати себе з ментальним бидлом у косоворотці і з балалайкою вони вперто відмовляються.
Столяров Антон
Всі статті автора
Якщо ви помітили помилку, будь ласка, виділіть неправильний текст та натисніть Ctrl+Enter. Дякуємо, що робите нас кращими.
Будь ласка, не пишіть повідомлення, що містять образливі і нецензурні вислови, заклики до міжрелігійної, міжнаціональної та міжрасової ворожнечі. Такі коментарі будуть видалені.
У сучасному мегаполісі, де кожна хвилина на рахунку, вантажне таксі київ стало незамінним рішенням для тих, кому потрібно швидко та зручно перевезти речі, меблі, будматеріали чи обладнання. Така послуга поєднує оперативність, доступність та індивідуальний підхід до кожного клієнта.
Сьогодні свій ювілей святкує директорка Тернопільської спеціалізованої школи №7 — Галина Миколаївна Костюк.
Питання належного оформлення трудових відносин – один із пріоритетних напрямів роботи Державної податкової служби, органів місцевого самоврядування та Держпраці. Тож сьогодні в Головному управлінні ДПС у Тернопільській області було проведено спільну робочу зустріч за участі в. о. начальника Головного управління ДПС у Тернопільській області Ольги Ліщинської, заступника начальника Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці Віктора Андрійчука та фахівців відомств.
Інтерактивна зустріч була проведена в рамках рамках поїздок Центру регіонами України. Учасники мали змогу ознайомитися з роботою Верховної Ради, її функціями та структурою.
З глибоким сумом повідомляємо про непоправну втрату – 28 червня 2024 року відійшов у вічність відомий тернопільський лікар, анестезіолог, багаторічний заступник головного лікаря з медичної частини третьої міської лікарні м. Тернопіль, Русин Богдан Романович. Його відданість медицині та турбота про здоров'я мешканців нашого міста назавжди залишаться у нашій пам'яті.