Хто дозволив прокурорам займатись відвертою дискримінацією адвоката?

Очевидно, що джерелом скандальної інформації стала газета «Вєсті», яка дала заголовок «Мосийчук для затягивания дела нанял слепого адвоката». Нехай залишається на совісті редактора цей «жовтий» заголовок. Тим паче, що у самій новині автор публікації зауважує, що це формулювання не його: «Прокуроры уже заявили, что это намеренное затягивание процесса».

І ось саме з цього місця хотілось би прояснити ситуацію детальніше. Адже такі заяви прокурорів, на мою думку, є не що інше, як дискримінація і повна зневага до підвалин правосуддя. До тих базових речей, які власне і дають нам усім надію на чесний і справедливий суд.

Давайте звернемось до Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яку Україна ратифікувала у далекому 1997 році і яка досі є чинною для системи правосуддя України.

У Статті 6 «Право на справедливий суд» цієї Конвенції ми бачимо чіткі застороги про те, що «.. кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: a) бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього; б) мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; в) захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або – за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника – одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя; г) допитувати свідків обвинувачення або вимагати, щоб їх допитали, а також вимагати виклику й допиту свідків захисту на тих самих умовах, що й свідків обвинувачення; д) якщо він не розуміє мови, яка використовується в суді, або не розмовляє нею, – одержувати безоплатну допомогу перекладача».

Зрозуміло, що обравши та отримавши для себе захисника, останній має право скористатись тими ж самим правами – на доступ до інформації, на час і можливості для вивчення документів справи, на переклад тощо.

Принагідно згадаємо і статті 13-14 цієї ж Конвенції – про «Право на ефективний засіб юридичного захисту» та «Заборону дискримінації». Цитувати їх не будемо, оскільки наші читачі без проблем мають змогу самі ознайомитись з цією інформацією, але прокоментуємо.

Якщо обвинувачений вирішив запросити для свого захисту адвоката, якому довіряє, який є висококласним спеціалістом, який знає, як саме захистити свого клієнта найкращим законним способом – то яка різниця чи є у нього якісь фізичні обмеження зору, слуху, руху чи ще чогось?

Ми що – повертаємось у середньовіччя? Я можу зрозуміти журналістів, які намагаються дати яскравий заголовок. Самі такі буваємо.

Але як зрозуміти прокурорів, які повинні стояти на сторожі Закону – хто їм дозволяє дискримінувати адвоката? Чому вони самі собі дозволяють порушувати базові аспекти захисту прав людини і основоположних свобод? І чому ми, суспільство, не вимагаємо від них – людей у погонах – бути перш за все Людьми?
 

Тихолаз Ігор
Всі статті автора