Загадка квітів Барни

До бійок у Верховній Раді український виборець звик ставитися, як до морозів узимку чи до корумпованості нардепів – із відчуттям суворої неминучості. Цей невід’ємний атрибут вітчизняної парламентської традиції вже не один десяток років викликає в суспільства пекучий сором перед міжнародною спільнотою, яка неодмінно, надивившись на бої пузанів у краватках, мусить презирливо скривити губи та плюнути на диких варварів, нездатних оцінити справжні переваги демократичного законодавчого процесу. Але, висловивши  глибоку стурбованість нашим міжнародним іміджем, суспільство лізе на Youtube – і знову й знову прокручує ролик із Ради, насолоджуючись побаченим видовищем. Адже якщо депутати б’ються, то комусь із депутатів неодмінно порвуть краватку, зацідять у вухо та плюнуть на «Бріоні», а це вже, на секундочку, 3:0 на нашу користь. Більше того, саме в момент зустрічі депутатського коліна з депутатським черевом виборець нарешті відчуває, що отой чувак із Блоку Ляшка чи БПП справді представляє в національному законодавчому органі його інтереси.  Якщо вже лупцювати нардепа його працедавцеві не можна, то хай це зробить той, кому імунітет дозволяє, – врешті, має ж бути хоч якась користь від цих довбнів, яких ми обрали до Верховної Ради?

Але попри незмінний суспільний інтерес до ганебного явища, іноді так і хочеться замінити бійцям запльований «Бріоні» на чисту гамівну сорочку. Бо за набридлими, банальними та, зізнаємося щиро, не дуже цікавими боями – втрачаються новонароджені сенси, які б могли допомогти парламентарям нарешті знайти своє місце та місію у суворому цинічному світі. Саме це ми й побачили в Раді під час години уряду Яценюка.

Стандартна бійка, що стала відповіддю на нестандартний бенефіс Олега Барни, водночас позбавила суспільство відповідей на безліч важливих запитань. Чому Барна вирішив подарувати Яценюку квіти, призначені для іменинника Миколи Томенка? Із чим він привітав прем’єр-міністра, перш ніж схопити Арсенія за тендітний тил та потягти з трибуни? Що скаже Барні Томенко, якщо той привітає його в такий самий спосіб, але вже без квітів (квіти ж тепер у Яценюка!)? Врешті, найголовніше – куди саме і навіщо Барна так упевнено тягнув свою приголомшену здобич?

Невже депутатам самим було не цікаво, чим завершиться зухвале викрадення заквітчаного голови Уряду з парламентської трибуни? Адже важко повірити, що все здійснене колишнім тернопільським учителем Барною – було експромтом та імпровізацією без чітко продуманого плану. Хитрий вусатий тактик чітко прорахував реакцію Яценюка: він напевне знав, що, отримавши на шару бодай букетик квітів, Арсеній Петрович його вже з рук не випустить, чим ускладнить собі опір та суттєво полегшить задачу викрадачеві. Барна не зробив жодного зайвого руху – вручивши букет, він миттєво опинився за спиною жертви та поклав руки на незахищену ділянку  прем’єрського тіла! Немає сумнівів, що навіть видатне уміння пана Яценюка триматися за місце, не відчуваючи землі під ногами, дозволило би йому опиратися максимум хвилину – поки Барна не вручив би Арсенію ще й коробочку цукерок і пляшку шампанського, змусивши жадібного прем’єра розчепити вмерзлі в трибуну пальці.

Невже хоч одна бійка серед парламентських крісел варта такого багатоходового дійства? Невже нардепам справді цікавіше поштовхатися кендюхами та позбирати з підлоги обірвані ґудзики, ніж дочекатися розв’язки такого несподіваного гепенінгу? Навряд. Єдине логічне пояснення гопницької реакції сесійної зали – народні депутати таки знали про подальші плани Олега Барни, і може, навіть у сороміцьких деталях. А якщо деталей і не знали, то здогадувалися, що фантазія просунутого педагога звичайним співом пісеньки про Хуйла явно не обмежиться.

Саме цим, вірогідно, й пояснюється рішення фракції Блоку Петра Порошенка про виключення Олега Степановича зі своїх лав – адже для президентської політсили доношувати за фракцією Ляшка жарти про «Олег підкрався непомітно» було би зовсім сумно й прикро. Хоча все одно, щоби врятуватися від нетолерантного тролінгу, БПП доведеться терміново придумати якесь правильне пояснення обструкції – наприклад, записати Барну в терористи та агенти ФСБ. Або, принаймні, зректися його як невихованої людини, що позбавила Миколу Томенка заслуженого букета квітів у день народження. Мусить же навіть у такому лайні, як українські парламентські бійки, бути хоч трошки свята…
 

Юрко Космина
Всі статті автора