В нинішніх умовах, коли наша країна фактично знаходиться в стані війни (яка, чомусь, де-юре називається АТО), нам неочікувано для самих себе довелося згадати про Закон України «Про правовий режим воєнного стану». Він був прийнятий 6 квітня 2000 року – про всяк випадок. Журналісти КНК Медіа вирішили дізнатися, чи дійсно такий страшний чорт, як його малюють, і які ж ризики приховує у собі цей документ.
У тодішній мирній Україні ніхто не допускав і тіні лихої думки, що колись він може знадобитися, тому його ретельним прописуванням ніхто не переймався. Але в нещодавньому минулому почали серйозно вестися розмови про введення воєнного стану.
В якийсь момент він перетворився на об’єкт політичних маніпуляцій. Радикально-опозиційні політики не втомлювалися роздмухувати полум’я навколо питання, чому в умовах, коли на сході країни гинуть наші вояки і частина території України опинилася під окупацією, воєнний стан ще й досі не введено. У свою чергу їх опоненти розповідали страшилки про обмеження конституційних прав та свобод, що чекають на нас з його оголошенням. Як сказав колись Вінстон Черчилль, ніколи стільки не брешуть, як перед виборами, під час війни і після полювання…
Та далі розмов справа так і не пішла. Політики поговорили-поговорили, потішили своїх прихильників серед зрадо- та перемогошанувальників, а закон так і залишився лише папірцем.
.jpg)
Демократія, прощавай!
Отож бо, у законі прямим текстом сказано, що в разі введення воєнного стану можуть бути обмежені конституційні права та свободи громадян. Якою мірою – не уточняється. Це напряму залежить від розбещеності наявного президента. Згідно п. 4 ст. 6, саме він складає їх перелік. Воєнний стан вводиться і скасовується Указом Президента, а затверджується Верховною Радою. Вибори органів влади в його умовах заборонені, а термін дії наявних продовжується аж до моменту його скасування. Тобто воєнний стан мають скасовувати ті, що його й запровадили. Якщо навіть за мирних часів наші політики так відчайдушно тримаються за свої портфелі, то чи не використають вони таку прекрасну можливість для того, щоб «прихватизувати» їх на невизначений термін?
Звісно, ст. 22 забороняє використання воєнного стану для захоплення влади. Але знову ж таки, все буде вирішувати «кишеньковий» Конституційний Суд, який уже неодноразово схвалював зміни Конституції під нового президента. Скинути хунту шляхом Майдану також не вийде, адже будь-які страйки та акції протесту суворо заборонені.
Покінчити з опонентами? Немає нічого простіше!
Також умови воєнного стану дають владі прекрасну можливість раз і надовго вирішити проблеми з суспільним невдоволенням та політичними опонентами. Щоправда, тоді в неї з’являться явні ознаки авторитаризму…
Пункт 8 ст. 15 дозволяє забороняти діяльність партій та громадських організацій, якщо вона «загрожує суверенітету та національній безпеці України». Де гарантія, що в умовах війни під цей пункт не підпишуть просту критику роботи влади або перебування в опозиції до неї?
Стоп! Цензура!
Наступним кроком у монополізації свого права на владу має стати потреба покінчити з критично налаштованими ЗМІ та політичними дискусіями в соцмережах. А ще краще – заполонити їх власною пропагандою. Допомогти у цьому може все та ж стаття 15, що дозволяє «здійснювати контроль за роботою підприємств зв’язку, видавництв, телерадіоорганізацій (…); використовувати місцеві радіостанції, телевізійні центри та друкарні для проведення роз’яснювальної роботи серед військ та населення (читай – пропаганди); регулювати роботу цивільних телерадіоцентрів, забороняти роботу аматорських приймально-передавальних радіостанцій, та передачу інформації через комп’ютерні мережі» (п. 9). У разі порушення вимог – «вилучати радіопередавальне обладнання, телевізійну, відео- та аудіоапаратуру, комп’ютери, інші технічні засоби зв’язку» (п. 10).
Говорити, до чого це може призвести – просто зайве. Навіть зараз журналісти стикаються з різноманітним перешкоджанням їх професійній діяльності. Особливо в зоні АТО, коли до кореспондентів приставляють офіцера для супроводу, який чітко вказує, куди ходити, а куди не ходити, що знімати і що не знімати. А в умовах воєнного стану почнуть просто відбирати камери. У можновладців з’явиться чудова можливість позакривати або «підім’яти під себе» усі неугодні ЗМІ, а інформаційний простір опиниться під загрозою засилля владної пропаганди, як вже сталося у тій самій Росії. Тільки там – без жодного воєнного стану.
Диктатура і… українська «ЧК»
Що ж може означати загальна фраза «обмеження конституційних прав і свобод за умов воєнного стану» на практиці? Як вже було сказано, ступінь їх урізання напряму залежить від міри розбещеності наявного президента й Верховної Ради. Не можуть бути обмежені лише такі базові права людини і громадянина, як право на життя, свободу, шлюб, захист честі та гідності. Участь у мітингах, демонстраціях, акціях протесту та страйках забороняється насамперед. Може бути обмежена свобода слова, думки, вільного висловлення своїх поглядів та переконань. На практиці це означає, що можна забути про третій Майдан і краще не говорити вголос про жорсткий контроль над владою. Комік Зеленський вже не зможе привселюдно висміювати Порошенка та Яценюка за відсутність реформ, провалену люстрацію та непомірно високі тарифи на газ, адже вже на наступний день по нього можуть прийти з СБУ…
.jpg)
Очевидно, що такий важливий Закон «Про правовий режим воєнного стану» має подвійне дно. Він може бути використаний як для регулювання життя в державі в умовах війни, так і для захоплення влади, ставши чудовим знаряддям як для того, так і для іншого. Звісно, це не означає, що все піде за таким сумним сценарієм, але ризик нікуди не зникає. Все залежить від людського фактора – хто візьме гору: люди честі чи з диктаторськими замашками.
Досить дивно, чому державна верхівка ще й досі не використала його для закріплення своєї досить хиткої влади. Невже лише через те, що він забороняє змінювати Конституцію в умовах воєнного стану? Чи може вона приберегла його на потім, як козир у рукаві? Тому і затягує воєнний конфлікт, щоб витягти його, коли добігатиме кінця термін їх повноважень, чи коли крісло під ними остаточно захитається?
З усього сказаного вище бачимо, що цей закон абсолютно не захищений від використання з метою захоплення влади. Він все ще потребує ретельного доопрацювання, але такої пропозиції досі ніхто не висував. Нашим можновладцям не до цього – вони продовжують займатися популізмом замість реальних реформ. Ну а такі законопроекти, як №2737 «Про народний контроль в Україні», з огляду на пасивність законодавців, взагалі не на часі і становлять для них реальну загрозу – втратити владу у будь-який момент…
Столяров Антон
Всі статті автора
Якщо ви помітили помилку, будь ласка, виділіть неправильний текст та натисніть Ctrl+Enter. Дякуємо, що робите нас кращими.
Будь ласка, не пишіть повідомлення, що містять образливі і нецензурні вислови, заклики до міжрелігійної, міжнаціональної та міжрасової ворожнечі. Такі коментарі будуть видалені.
У сучасному мегаполісі, де кожна хвилина на рахунку, вантажне таксі київ стало незамінним рішенням для тих, кому потрібно швидко та зручно перевезти речі, меблі, будматеріали чи обладнання. Така послуга поєднує оперативність, доступність та індивідуальний підхід до кожного клієнта.
Сьогодні свій ювілей святкує директорка Тернопільської спеціалізованої школи №7 — Галина Миколаївна Костюк.
Питання належного оформлення трудових відносин – один із пріоритетних напрямів роботи Державної податкової служби, органів місцевого самоврядування та Держпраці. Тож сьогодні в Головному управлінні ДПС у Тернопільській області було проведено спільну робочу зустріч за участі в. о. начальника Головного управління ДПС у Тернопільській області Ольги Ліщинської, заступника начальника Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці Віктора Андрійчука та фахівців відомств.
Інтерактивна зустріч була проведена в рамках рамках поїздок Центру регіонами України. Учасники мали змогу ознайомитися з роботою Верховної Ради, її функціями та структурою.
З глибоким сумом повідомляємо про непоправну втрату – 28 червня 2024 року відійшов у вічність відомий тернопільський лікар, анестезіолог, багаторічний заступник головного лікаря з медичної частини третьої міської лікарні м. Тернопіль, Русин Богдан Романович. Його відданість медицині та турбота про здоров'я мешканців нашого міста назавжди залишаться у нашій пам'яті.