Цей день в історії: Бетховен, покемони та «Бостонське чаювання»

Батько композитора (був співаком, тенором) хотів зробити із сина другого Моцарта і став навчати грі на клавесині та скрипці, органі. Уже в 12 років Бетховен отримав першу роботу — помічник органіста при дворі. Після смерті матері в 1787 році він взяв на себе матеріальні обов’язки сім’ї. Швидко Бетховен завоював славу піаніста-віртуоза. Твори Бетховена почали широко видаватися і користуватися успіхом. У 1796 році Бетховен починає втрачати слух. У нього розвивається запалення внутрішнього вуха. Бетховен починає розуміти, що глухота невиліковна. Повна глухота відокремлює Людвіга від зовнішнього світу. Однак навіть ця подія не може змусити його припинити писати. Тоді були створені цілі серії творів для фортепіано, віолончелі, знаменита Дев’ята симфонія, Урочиста меса. Дев’ята симфонія була виконана в 1824 році. Публіка влаштувала композитору овації. Відомо, що Бетховен стояв спиною до залу і нічого не чув, тоді одна зі співачок взяла його за руку і повернула обличчям до слухачів. Популярність Бетховена була така велика, що уряд, незважаючи на його відверті думки, не наважувався його зачепити. Однак сильні переживання за свого племінника, якого Бетховен узяв на виховання, швидко зістарили композитора. У нього розвивається важке захворювання печінки. Бетховен помер 26 березня 1827 р. Понад двадцять тисяч чоловік йшли за його труною. Під час похорону була виконана улюблена заупокійна меса Бетховена Реквієм до-мінор Луїджі Керубіні. Багато творів Людвіга ван Бетховена стали класикою не тільки для дорослого слухача, а й для дітей. Великому композитору встановлено близько ста пам’ятників по всьому світу.

16 грудня 1773 року у Бостоні відбулася подія, яка згодом стала однією з причин війни за незалежність американських колоній. Це «Бостонське чаювання». Історія говорить, що конфлікт починався банально – Англія не хотіла втрачати величезні кошти від продажу чорного чаю. Вона намагалася утримати свою монополію на цьому ринку, але у колоніях з цим не погоджувалися. У 1773 році були підписані деякі «чайні» закони, згідно з якими колонії частково звільнялися від сплати особистого мита за чай. І саме 16 грудня багато тон чорного чаю відправилось на дно заливу, бо обуренні бостонці почали погроми і просто потопили всі чайні запаси. Потім цей день увійде до історії як початок боротьби майбутніх США за свою незалежність. Але тоді це було реальним бунтом проти податкового тиску Великої землі на свої колонії.

16 грудня 1997 року сталася неприємна подія – до лікарень Японії потрапили одночасно 685 дітей з симптомами епілепсії. В один час, в один день і така кількість! Влада Японії терміново почала шукати причину – виявилось, що маленькі японці потрапили в лікарню через мультики. Це була 38 серія відомого серіалу про Покемонів, яку демонстрували тільки у Японії. Жодна країна цієї серії не побачила. Причиною такої реакції, найімовірніше, стала сцену вибуху, де покемон Пікачу блискавкою знищує вірус. Цю батальну сцену малювали з двох кольорів – синього та червоного. Саме у 38 серії, як довели експерти, мерехтіння було найшвидше – спалахи мерехтіли з частотою приблизно 12 Гц, впродовж 4 секунд займали частину екрану, а протягом 2 секунд – весь екран повністю. Треба зазначити, що постраждали діти віком від трьох років. Комісія, яку створили для розслідування інциденту, пояснила: «…причиною судом стала світлочутлива епілепсія, спровокована яскравими кольоровими спалахами; у більшості постраждалих, які раніше не реагували на мерехтіння, хвороба вперше проявила себе саме під час перегляду «Покемонів», а маленькі квартири і великі телеекрани погіршили реакцію…».

Ткаченко Юлія
Всі статті автора