Українські «будівельні кидали» виходять на міжнародний рівень

Наприкінці серпня 2014 року між урядом Македонії та маловідомою українською будівельною компанією ТОВ «Енергія» було укладено договір (http://www.independent.mk/articles/8640/Ukrainian+Company+%22Energy%22+to+Build+Factory+in+Bunardzik). Згідно з ним компанія отримала держзамовлення на спорудження заводу з екологічної очистки води. Будівництво вже почалося, тільки от просувається ледь помітними темпами. Такими непомітними, що «Енергією» уже навіть встигли зацікавитися македонські журналісти-розслідувачі. Справа в тому, що для їхнього уряду вже не вперше вводити в країну тіньовиків і просувати їх як великих інвесторів. Очевидно, тепер їм доведеться почути і про «будівельних кидал», адже невідома для Македонії ТОВ «Енергія» в Україні вже встигла прославитися гучними скандалами.

Засновниками товариства є таке собі подружжя Конашкових – Андрій Іванович та Олена Георгіївна.

Через ТОВ «Енергія» Конашков також пов’язаний з іще цілою низкою фірм. Уже після поверхневого моніторингу «Єдиного реєстру судових рішень» стає зрозуміло, що блискучою репутацією вони не вирізняються. Не виконувати умови договорів (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/53489205) або не розраховуватися за поставки (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/14641772) для них швидше норма, ніж нонсенс. Також «Енергія» фігурувала у справі про незаконну купівлю комунальної власності (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/26532850). Але найбільше вона «прославилася» після скандального будівництва ЖК «Перлина Нивок» по вулиці Щербакова, 52 у Києві.

Цей будинок може слугувати яскравою ілюстрацією до приказки «А після мене – хоч потоп!» Схоже, єдине, що цікавило забудовника – це як би «відмити» на проекті побільше грошей. Він по повній втілював у життя свій план «будівництва без обігових коштів», і, як виявилося пізніше, без жодної відповідальності за результат. Хоча будинок офіційно зданий в експлуатацію ще в 2010 році, заселення власники квартир чекають уже понад 5 років. Він буквально розповзається по цеглинках, у ньому відсутні комунікації, для життя об’єкт елементарно не придатний.

https://www.youtube.com/watch?v=El3XixC87-0

Перше, що знадобилося Конашкову для успішної реалізації своєї афери – це земля під будівництво в інвестиційно привабливому місці. І невдовзі вона знайшлася – по вулиці Щербакова, 52 у Києві. Розпорядником ділянки було Управління державної охорони, працівники якої гостро потребували житла. Тому УДО без проблем дало дозвіл на її забудову всього лише за 25% квартир. Щоб зробити проект ще більш привабливим для інвесторів, було вирішено «застосувати найновіші технології», обдуривши при цьому довірливих німців. Оскільки в Німеччині експериментальне будівництво доволі проблематичне, Конашков запропонував їм розробити проект безкоштовно, а він, в свою чергу, зобов’язувався впровадити їхні технології в будівництві.      

Після підписання договору Управління держохорони надало ТОВ «Енергія» не лише земельну ділянку, а й довіреність на здійснення дій та підписання договорів від його імені. Для виконання функцій замовника будівництва Конашков реєструє у Черкаській області приватне підприємство «Під ключ».

Також, пославшись на відсутність в УДО досвіду будівництва, до реалізації проекту було залучено КП «Житомирбудзамовник», яке за радянських часів мало досвід успішної боротьби з недобудовами, а за незалежності не спроміглося навіть виграти тендер на облаштування супермаркету в готовому приміщенні.   

Через довіреності усіма справами на будівництві фактично заправляли фірми Конашкова. Так і почався захоплюючий процес «відмивання» грошей на всьому, чому тільки можна. Наприклад, для цього вони вигадали амбітний проект завезти в Київ близько 200 електромобілів. Щоправда, електрокари так і залишилися в мріях, зате під цей задум ПП «Під ключ» активно продавало паркомісця в підвалі ще неіснуючого будинку за ціною в 25 тис. доларів (http://pod-kluch.com.ua/page/gazeta-po-ukrayinski). Запитаєте, чим відрізняється паркомісце для електромобіля від звичайного – та фактично нічим, лише підведеною розеткою.       

Безпосередню участь у будівництві об’єкту фірми Конашкова не брали. Фактично, вони виконували роль «прокладок» – отримували гроші нібито за роботу, частину з них привласнювали, а частиною розраховувалися за послуги інших компаній. Робити на об’єкті виконували інші маловідомі фірми-забудовники за значно дешевшим тарифом і часто – без жодних потрібних для цього ліцензій та дозволів (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/25666581).         

Також ПП «Під ключ» не удостоїлося розрахуватися з постачальниками за вікна (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/12755893) та ліфти (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/8369072). З метою заниження податків вони постійно користувалися послугами різних фірм-аферистів (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/40898215). «Відмивати» гроші примудрялися навіть… на вивозі сміття. Для цього Андрій Конашков спеціально створив ТОВ «Щ-52», засновниками якого стала його ж «Енергія» та син Георгій.

 Саме через цю фірму регулярно виводилися кошти, а по документах це проводилося як «плата за вивіз будівельних відходів». В один прекрасний момент підконтрольна Конашкову охорона перестала навіть пускати на об’єкт фірми-забудовників та інспекції УДО та КП «Житомирбудзамовник» (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/27355902). Доки будівельники відвойовували свою техніку, доки замовники бігали по судам, намагаючись довести свою правоту, тим часом «Під ключ» уже почав незаконно продавати квартири. Далі ситуація взагалі отримала мало не анекдотичне продовження – в результаті він ще й примудрився не розрахуватися «за послуги» із охоронною фірмою, і їй також довелося подавати позов (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/17869185). 

А тим часом «Енергія» порушує справу про банкрутство «Житомирбудзамовника» і на зміну йому приводить своє дочірнє ТОВ «Під-ключ», співзасновником якого значиться вже вище згаданий Георгій Конашков.

Таким чином, не вклавши у будівництво ні копійки, ТОВка отримала ще 17% квартир і в односторонньому порядку припинила виконання своїх зобов’язань.  

З кожним днем, з кожною криво покладеною цеглиною, із кожною вкраденою гривнею ставало все зрозуміліше, що сімейство «великих комбінаторів» Конашкових буквально балансує на краю. І з цим потрібно було щось терміново вирішувати. Тому в 2010 році усіма правдами й неправдами будинок було здано в експлуатацію – з суттєвими порушеннями, без води, каналізації та опалення. За свої квартири люди безуспішно воюють ще й досі. З метою уникнення відповідальності ПП «Під ключ» було оголошено банкрутом, більшість грошей виведено через дочірні фірми, і від компанії-забудовника лишився лише анульований запис у реєстрі юридичних осіб і борги на 35 мільйонів гривень…

У 2013 році проти Андрія Івановича Конашкова навіть було порушено кримінальну справу за звинуваченням у розтраті в особливо великих розмірах (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/54929091). Але вона так і не увінчалася «посадкою». Скоріше за все, “відкупився”… Знаючи, що справа розглядалася у сумнозвісному Печерському суді не менш відомою своїми скандальними рішеннями суддею Литвиновою – такий розвиток подій здається цілком імовірним. А вже через рік Конашков особисто підписав договір між урядом Македонії та ТОВ «Енергія» про будівництво водоочисного заводу. Україна так і не побачила безвізового режиму з Європою, зате спритний махінатор Конашков уже давно успішно прокручує там свої справи, ганьблячи нашу державу в хаті, в яку ми ще навіть не ввійшли.

Засідання продовжується, панове присяжні засідателі…

Столяров Антон
Всі статті автора