Живи по-конституційному!

Конституція України, перш ніж з’явитися на світ 28 червня 1996 року, пройшла Крим і Рим чиновницьких кабінетів, перевірок, уточнень, доповнень, засідань депутатських комісій і решти обов’язкових процедур. Відомо, що її вдалося прийняти за наполяганням тодішнього Президента України Леоніда Кучми. Незважаючи на його нинішній негативний імідж, Кучма тоді настояв на тому, аби держава, живучи п’ять років без Основного Закону, нарешті щось та й отримала. Скандальна «конституційна ніч» із 27 на 28 червня принесла довгоочікувані результати.
Перш, ніж чогось досягти, потрібно добряче попотіти над справою. Не була винятком і Конституція. В липні 1995 року було створено Робочу групу з підготовки проекту Конституції України. На основі підготовлених нею матеріалів для підготовки проекту Основного Закону 24 листопада 1995 р. Конституційна комісія України утворила з числа її членів Робочу групу, а згодом схвалила запропонований і передала його разом з власними зауваженнями на розгляд Верховної Ради України.
5 травня 1996 року Верховна Рада створила Тимчасову спеціальну комісію для доопрацювання проекту Конституції. В період з 5 травня по 28 червня проводилося постатейне обговорення доопрацьованого Тимчасовою комісією проекту. 12 липня Президент України і Голова Верховної Ради урочисто підписали прийнятий Основний Закон.
Нині точаться дискусії через розбіжності у варіантах оновлення Конституції. Не є таємницею, що кожна політична партія чи блок прагне до «просування» своїх комерційних, політичних інтересів завдяки добре виписаним положенням. І якщо «протягувати» потрібні закони ще вдається, то Конституційні статті — ні — надто складна процедура. Будемо сподіватися, що все, що не робиться, то, за народною мудрістю, — на краще. Головне, аби від таких «потрібних» доповнень, поправок і переписувань не потерпали «рядові» громадяни.

В. Токай
Всі статті автора