Мати можливість планувати далі, аніж на наступні декілька місяців – це велика розкіш для середньостатистичного українця, який перебуває в режимі виживання, боротьби та невизначеності. Але є багато соціальних сфер, які під впливом війни починають змінюватися вже сьогодні. І чи будемо ми готові до нових реалій, коли ці зміни заведуть нас у глухий кут і вимагатимуть термінових реформ? Наприклад, яким ви бачите майбутнє української освіти, яка напряму залежить від народжуваності дітей? В 2000-х роках ми досягли відносної стабільності у своєму економічному та політичному розвитку. Саме завдяки цьому внормувалося і питання народжуваності. З ростом рівня життя зросла і народжуваність, яка в 2012 році досягла позначки в 520 тисяч немовлят.
2013 рік дав збій у цьому оптимістичному поступальному русі. Став відчутним суттєвий спад, адже народжуваність зменшувалася на 30-40 тисяч людей щорічно. І це не дивно, адже в умовах військових дій, окупації та активного переміщення населення та сплеску інстинкту самозбереження складно знайти у собі бажання до розмноження, яке передбачає перебування в умовах безпеки і впевненості в завтрашньому дні. В 2021 році кількість народжених дітей скоротилася вже до 277 тисяч, а в 2022 році з початком повномасштабної війни ця кількість впала до 209 тисяч. Така цифра ще досить оптимістична, адже більшість цих немовлят були заплановані ще задовго до 24 лютого. За даними Мін’юста 2023 рік приніс Україні менше 190 тисяч дітей, а це ще менше, аніж після спаду. І позитивних змін, на жаль, в найближчому майбутньому не очікується.
Тепер давайте перейдемо безпосередньо до освітнього процесу. В 2021 році в ньому брало участь понад 4 мільйони учнів та більше 400 тисяч вчителів. Цей показник є меншим, аніж у більшості європейських країн, але цілком прийнятним для країни на такому етапі становлення. Маючи усі ці вхідні дані та проаналізувавши динаміку, не варто забувати і про такий нюанс, як біженці. Близько 30% наших дітей зараз перебувають поза межами України, де вони вже ходять у місцеві школи та активно вчать мову. Це справжня знахідка для країн, де спостерігається старіння населення, тому і в першу чергу через війну близько 20% нашої молодої крові ми втратимо назавжди і без перспективи повернення. Щорічно школу закінчуватиме все менше випускників. Вже за 5-10 років ця цифра не перевершуватиме 2 мільйонів, а це вдвічі менше, аніж всього лише 3 роки тому.
Важливе питання, яке ми можемо задати собі вже сьогодні, полягає в тому, скільки вчителів повинно випускатися вищими навчальними закладами щороку? Скільки садочків потрібно українцям, щоб максимально забезпечити їх потребу в дошкільній освіті, якщо прогнозовано кількість дітей віком до 7 років найближчими роками також, як і школярів, скоротиться вдвічі? Дискусії про те, як важливо нам націлитися на відновлення зруйнованої інфраструктури після перемоги, ведуться як в суспільстві, так і на державному рівні. Десятки і сотні знищених шкіл та лікарень. Але невимовленим залишається тільки одне. Те, що підсвідомо лякає кожного з тих, хто залишився тут і в той чи інакший спосіб працює на перемогу, віддає гроші, фізичне та ментальне здоров’я, життя. І це – хто буде там вчитися і лікуватися?
Але насправді все доволі очевидно. В Україні доведеться закрити половину або навіть більше загальноосвітніх шкіл. Якщо говорити про садочки, то достатньо буде залишити лише третину. І звичайно ж скоротити кількість вчителів до 200 тисяч. До студентства ця хвиля докотиться дещо пізніше, адже багато населення в пошуках роботи та безпеки покидає невеликі населені пункти та переселяться до великих міст, де продовжує жити й навчати дітей.
Один з викликів для України в майбутньому, а у нас їх буде ще дуже багато, полягатиме у тому, як правильно та продумано оптимізувати освітній процес, щоб він функціонував максимально ефективно? Особливо гостро ця проблема стоятиме на рівні місцевих громад, куди повернути жителів буде набагато складніше. Це прості розрахунки, які потребують глибокого аналізу. Скільки і де залишити діючих шкіл, як забезпечити школярів автобусами для доїзду, скільки вчителів може покрити потребу в педагогах?
Сергій Алілуйко
Всі статті автора
Якщо ви помітили помилку, будь ласка, виділіть неправильний текст та натисніть Ctrl+Enter. Дякуємо, що робите нас кращими.
Будь ласка, не пишіть повідомлення, що містять образливі і нецензурні вислови, заклики до міжрелігійної, міжнаціональної та міжрасової ворожнечі. Такі коментарі будуть видалені.
У сучасному мегаполісі, де кожна хвилина на рахунку, вантажне таксі київ стало незамінним рішенням для тих, кому потрібно швидко та зручно перевезти речі, меблі, будматеріали чи обладнання. Така послуга поєднує оперативність, доступність та індивідуальний підхід до кожного клієнта.
Сьогодні свій ювілей святкує директорка Тернопільської спеціалізованої школи №7 — Галина Миколаївна Костюк.
Питання належного оформлення трудових відносин – один із пріоритетних напрямів роботи Державної податкової служби, органів місцевого самоврядування та Держпраці. Тож сьогодні в Головному управлінні ДПС у Тернопільській області було проведено спільну робочу зустріч за участі в. о. начальника Головного управління ДПС у Тернопільській області Ольги Ліщинської, заступника начальника Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці Віктора Андрійчука та фахівців відомств.
Інтерактивна зустріч була проведена в рамках рамках поїздок Центру регіонами України. Учасники мали змогу ознайомитися з роботою Верховної Ради, її функціями та структурою.
З глибоким сумом повідомляємо про непоправну втрату – 28 червня 2024 року відійшов у вічність відомий тернопільський лікар, анестезіолог, багаторічний заступник головного лікаря з медичної частини третьої міської лікарні м. Тернопіль, Русин Богдан Романович. Його відданість медицині та турбота про здоров'я мешканців нашого міста назавжди залишаться у нашій пам'яті.