Будинок Юзів

Будинок Юзов (вул. Клінічна, 1) - побудований в Юзівці (стара назва Донецька) для сім'ї Джона Юза. Це другий за рахунком будинок Джона Юза в Юзівці. Перший був в маєтку поміщиці Смолянінова і представляв собою саманну хату, криту соломою.

 Фундамент будинку закладений восени 1873 року. Влітку 1874 року побудований одноповерховий будинок з 8 кімнат в 1,5 км на північний захід від юзовського металургійного заводу. Фасад був виконаний з червоного цегли. Дах покритий залізом. За будинком знаходилися господарські будівлі: кухня, флігель для прислуги, погріб, сарай для вугілля і дров, стайня, псарня. Також за будинком було закладено великий сад.

 Садиба Юзів була огороджена парканом із дикого пісковика. У паркані були дерев'яні ворота, які були обрамлені прямокутної аркою з цегли. Перед фасадом будинку були розбиті клумби з квітами і прокладені доріжки з каменю. Від металургійного заводу в будинок були проведені водопровід і електрика.

Спочатку Юз жив у будинку зі старшими синами, потім з Англії в Юзівку приїхали його дружина, дочка і молодший син. Дружині і дочці одноповерховий будинок не сподобався. Джон Юз став шукати архітектора, який би спроектував двоповерховий особняк. Проекти російських архітекторів Юза не влаштували і він найняв архітектора з Англії. Робота над проектом була перервана в 1880 році спочатку через смерть молодшого сина, а потім дружини Юза і була відновлена в 1883 році. У цей час архітектор приїхав у Юзівку, і запропонував проект прибудови до фасаду одноповерхової будівлі, яку на той час вже було побудовано, двоповерхового особняка з урахуванням збереження зелених насаджень садиби. До будівлі приступили в 1887 році. Смерть Джона Юза в 1889 році перервала будівництво, але потім воно було продовжено старшими синами Юза. Одночасно з будівництвом велася реконструкція внутрішніх приміщень в одноповерховій споруді. Влітку 1891 року всі роботи з будівництва будинку були закінчені. Восени цього ж року брати Юзи починають жити в нових апартаментах разом зі своїми сім'ями.

Особняк був побудований з цегли місцевого виробництва і виконаний у формах стилю ренесанс. Цегла була рожево-червоного кольору. На першому поверсі знаходилася тераса з ренесансної аркадою. На другому поверсі був балкон, огороджений фігурної гратами. На балконі також були круглі колони. Вікна були великі, прямокутні. Верхні склепіння вікон були прикрашені прямокутними вузькими виступами. Залізний дах був пофарбований в зелений колір. Верхня частина даху була увінчана чавунною решіткою з узорами. Від парадного входу на подвір'я вели пологі сходи невеликої висоти і ширини. Двір був замощений бруківкою. У дворі розташовувалися квіткові клумби, фонтани та альтанки. Альтанки були повиті плющем і диким виноградом. Будинок був побудований на піднесенні і гармоніював з садибою. З балкона другого поверху було видно все селище Юзівка і металургійний завод.

Юзи жили в будинку до 1903 року, потім виїхали з Юзівки назавжди. Після їх від'їзду до 1907 року в будинку жив керівник заводу Андерсон, але після травми, отриманої на заводі, виїхав до Англії. Новий керуючий Адам Олександрович Свіцин прожив в будинку до 1918 року, поки завод не був націоналізований більшовиками. Довгий час будинок був відомий під назвою «Будинок Свіцина». У роки громадянської війни будинок Юзов частково був розграбований. У 1920-1930-і роки в будинку жили директори металургійного заводу. У роки Великої Вітчизняної війни поряд з одноповерховою спорудою розірвалася авіабомба, яка знесла дах і західну стіну цієї споруди. Ця ж бомба пошкодила дах двоповерхового особняка. У повоєнний час дах і стіну одноповерхового особняка відремонтували, а двоповерховий будинок довго не відновлювали. У свій час будинок розпродавали на цеглу. На початку 1980-х років частково відремонтували його дах.

Після війни в будинку розташовувалися пологовий будинок, артіль з виробництва безалкогольних напоїв, артіль товариства глухонімих. З кінця 1990-х років будівля було орендовано підприємством закритого типу. Нові власники побудували навколо будинку гаражі та обнесли парканом. На територію прилеглу до будинку не пускають сторонніх, в тому числі журналістів і співробітників донецького обласного краєзнавчого музею.