Збаразький замок

Замок будувався так, що відображав найновіші на той час досягнення фортифікаційного мистецтва. Складався з палацу, казематних валів, чотирьох бастіонів та рову, наповненого водою. На рогах оборонних валів стояли п'ятикутні вежі. 

По периметру замку розташовані каземати. Зв'язок замку з навколишнім світом здійснювався через браму, розміщену у двоповерховій вежі, до якої провадив звідний міст. 

Двоповерховий палац побудований в стилі пізнього Ренесансу. Головний вхід до палацу акцентувався балконом на кам'яних колонах. Фасади казематів витримані теж у ренесансних формах.

На подвір'ї, у північному куті є криниця глибиною 70 м, до якої з підземелля замку вів хід. Підземний хід з'єднував замок з монастирем отців Бернардинів. Дещо пізніше було добудовано два крила над частиною казематів, що прилягали до палацу. Таким чином замок набув Т-подібної форми. 

Після смерті останнього з князів Збаразьких -  Юрія - замок перейшов до князя Януша Вишневецького, а після його смерті (1636 рік) до його сина Дмитра Вишневецького (помер у 1682 році). Між 1631-1649 роками князі Вишневецькі надали укріпленням бастіонного характеру - добудували каземати та бічні крила палацу. Майже 50 років замок був однією з головних резиденцій князя і за той час піддавався численним облогам та штурмам. 

З початком нового століття замок не втрачає свого оборонного значення. Не випадково саме тут, як свідчать історичні джерела, у 1707 році побували гетьман України Іван Мазепа та російський цар Петро І, які слідували на зустріч з польським королем Августом II в місто Жовкву.

Магнати Потоцькі (котрі стали власниками замку), бельгійський принц де-Лінге (що теж його успадкував пізніше) перетворюють фортецю у звичайне феодальне помістя. У XX ст. робляться перші спроби реставрувати Збаразький замок. У 1908 році уряд зобов'язує власника Збаража Емілія Явеца розпочати реставраційні роботи, котрі так і не розпочалися.

Перша і друга світові війни внесли свої корективи в історичну долю фортеці.