Є люди, які змінюють хід історії. Але є особистості, які самі творять історію. Так можна з впевненістю сказати про Блаженнішого Любомира Гузара, який 22 листопада зустрівся з молоддю нашого міста.
Зустріч відбувалася у рамках відзначення 15-річчя діяльності Академічного товариства студентів-католиків «Обнова». Також цього року УГКЦ відзначає 120-річчя з дня народження Патріарха Йосифа Сліпого, праця якого «Шляхом обнови» і наштовхнула назвати товариство саме так. Тому зустріч відбувалася під гаслом «Через терни до зірок: Патріарх Йосиф Сліпий – людина Правди і Віри».
… В актовому залі ТНЕУ, де й відбувався захід, ніде було яблуку впасти. Послухати Блаженнішого зібралися не тільки студенти різних вишів міста, представники християнських молодіжних спільнот, а й жителі Тернополя. Зустріч відбувалася у форматі «питання – відповіді», тому всі бажаючі могли записати питання і передати через волонтерів Блаженнішому.
Питання були на найрізноманітніші теми, які хвилюють молодь…
- У своїй праці «Шляхом обнови» Патріарх Йосиф Сліпий говорить про таке поняття як благородність. У сучасній лексиці вкрай рідко зустрічаємо слова благородство чи шляхетність. Як Ви вважаєте, чи важливо для молодої особи бути благородною?
Я не думав, що будуть такі важкі питання. Я собі то інакше, легше уявляв (сміється). Благородність – це стан душі, з яким ми зустрічаємо наших ближніх. Ми живемо в таких часах, може, не найкращих, коли маємо засвоєні протягом десятиліть ідеологічні настанови. За більшовицьких часів людина думала тільки про себе, щоб їй було добре. «А що мені з того?» Благородність – це не тільки відкритість до ближнього, коли ми готові вислухати його. Це бажання зробити йому добро. Коли ідемо вулицею і зустрічаємо других людей, ми часто їх минаємо. Нам байдуже, хто це, як йому ведеться. А благородна людина ставить собі питання: «Що доброго я міг би йому зробити? Чим допомогти?» І якщо ми маємо такі настанови, не є байдужі до тих, кого зустрічаємо, то створюється певна благородність, яка починає діяти. Навіть дрібничка – усміхнутися, не минути когось із насупленим обличчям. Якби ми жили так кожного дня, то наскільки було б краще наше життя. А чи благородність актуальна сьогодні, скажу: може, більше, як будь-коли.
- Зараз є дуже багато інформації, що 21 грудня нас чекає кінець світу. І люди бояться, що світла не буде, треба готуватися. Але в Біблії Христос каже, що ніхто не знає ні часу, ні місця, коли буде кінець світу, навіть Син Божий. Прокоментуйте це, будь ласка, заспокойте людей.
Раджу кожному купити собі сірничок і свічку. Може, здадуться. Можна ще купити ліхтар (сміється). Я у своєму житті вже шостий, здається, раз, буду переживати кінець світу. П‘ять разів не вдалося, а тепер, може, вже побачу. Є два способи: один – впасти в паніку, кричати, а інший – зробити щось, бо тільки місяць до кінця…Періодично та справа приходить, але Господь, коли буде на то час, закінчить існування людського роду.
- Що дозволяється Церквою в стосунках хлопця і дівчини? Світ пропонує, що вони мають бути вільні у всіх своїх виявах. Але все-таки християнство ставить певні обмеження, які повинні нас врятувати від чогось…
Господь створив людину вільною, але воля ця – робити добро. Ми маємо право вибирати добро. Треба розуміти, що не можна робити нічого того, що противиться порядку, який встановив Господь. Сьогодні є дуже популярним твердження, що перед одруженням все треба випробувати. Дуже гарно звучить. Але то не годиться з волею Божою. А воля Божа є така, що співжиття має бути подружнім. Сьогодні маємо в медіа те, що є нам противне, те, що обіцяє сповнення нашої свободи. Але немає кращого подарунку в подружжі, ніж вступити в той стан чистими. Це найкращий дарунок наречених один одному.
- Як ставиться Церква до міжконфесійних шлюбів?
Я сам не є одружений, тому мушу говорити «з другої руки». Не можу сказати з власного досвіду, але так зачуваю, що життя подружнє – то не є дуже просто. Є дві особи, які виховувалися в різних сім’ях, мали різних батьків. Вже ті факти можуть створити певні труднощі в подружньому житті. Коли ж до цього ми ще додамо конфесійну приналежність, то це є своєрідна перегородка, яку потрібно перескочити. Церква не забороняє шлюб між представниками різних конфесій. Бувають, напевно, і не дуже рідко справді щасливі подружжя. Незважаючи на ті всі різниці, чоловік і жінка вміють знайти спільноту духа і бути щасливими, гарно виховувати дітей. Необхідно шанувати переконання один одного. Але треба бути свідомими і добре подумати наперед, чи дадуть молоді раду, чи будуть настільки толерантні, щоб справді по-Божому жити. Бо закоханим дуже важко думати, тому можна порадитися з мудрими людьми.
- Дуже часто молода людина, коли приходить до церкви, нічого не розуміє, бо здається, що традиції, обряди надто віддалені від реальності і застарілі. Яким чином радите молодим людям глибше пізнавати нашу традицію і як розуміти все те, що відбувається в нас в церкві?
Кожен з нас був дитиною. Батьки водили нас до церкви, казали, що треба в неділі і свята ходити до храму, жити церковним життям. І ми за прикладом батьків старалися це робити. Але дуже часто люди не задумуються над тим, що означають ці молитви. Тато чи мама послали на катехизацію, бо треба прийняти Св. Причастя. Нам пояснили певні речі, ми прийняли Св. Тайни. Ростемо, закінчуємо школу, стаємо студентами, потім працюємо. Розвиваємося професійно, але не розвиваємо релігійного знання, яке залишилося на рівні дитини. Треба думати, як би паралельно розвивати і релігійні знання. Але релігійність не полягає виключно на нашому знанні про Бога, Богородицю чи правди віри. Релігія – це шлях життя. Хтось писав, що Церква – спільнота віруючих люде людей. Тому найважливіше – це жити у спільноті віруючих людей. Важливо, не скільки знають про Бога, а наскільки Його шукають.
- Молода людина, де б не була, постійно шукає щастя? А Ви щаслива людина? В чому полягає Ваше щастя?
Я почуваюся щасливим. Одна з причин – я ніколи не мав особливих амбіцій осягнути якесь становище, зробити щось таке надзвичайне. Я завжди приймав життя таким, як воно є, задовольнявся всім, що отримував. Я задумувався над тим, що треба почати писати спогади. Хочу написати про те, що за 80 років мені Господь Бог мені дав і що я з тим зробив. У тому і полягає моє щастя. Мушу написати, що не завжди то використовував так, як треба. Є свідомість, що Господь мене любить і 80 років це доказував, провадив мене завжди у житті.
Люди стають нещасливими, коли шукають слави, багатства чи чогось такого, що не може само по собі задовольнити їхню істоту.
Світлана Чихарівська
Всі статті автора
Якщо ви помітили помилку, будь ласка, виділіть неправильний текст та натисніть Ctrl+Enter. Дякуємо, що робите нас кращими.
Будь ласка, не пишіть повідомлення, що містять образливі і нецензурні вислови, заклики до міжрелігійної, міжнаціональної та міжрасової ворожнечі. Такі коментарі будуть видалені.
У сучасному мегаполісі, де кожна хвилина на рахунку, вантажне таксі київ стало незамінним рішенням для тих, кому потрібно швидко та зручно перевезти речі, меблі, будматеріали чи обладнання. Така послуга поєднує оперативність, доступність та індивідуальний підхід до кожного клієнта.
Сьогодні свій ювілей святкує директорка Тернопільської спеціалізованої школи №7 — Галина Миколаївна Костюк.
Питання належного оформлення трудових відносин – один із пріоритетних напрямів роботи Державної податкової служби, органів місцевого самоврядування та Держпраці. Тож сьогодні в Головному управлінні ДПС у Тернопільській області було проведено спільну робочу зустріч за участі в. о. начальника Головного управління ДПС у Тернопільській області Ольги Ліщинської, заступника начальника Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці Віктора Андрійчука та фахівців відомств.
Інтерактивна зустріч була проведена в рамках рамках поїздок Центру регіонами України. Учасники мали змогу ознайомитися з роботою Верховної Ради, її функціями та структурою.
З глибоким сумом повідомляємо про непоправну втрату – 28 червня 2024 року відійшов у вічність відомий тернопільський лікар, анестезіолог, багаторічний заступник головного лікаря з медичної частини третьої міської лікарні м. Тернопіль, Русин Богдан Романович. Його відданість медицині та турбота про здоров'я мешканців нашого міста назавжди залишаться у нашій пам'яті.