Знову в школу

За кілька днів прийде осінь. Розпочнеться новий церковний і шкільний рік. В цьому збігу є щось символічне. Так і тягне вдатись до банальної метафори і назвати школу храмом науки. Але по святах приходять будні і вже на жодні, навіть банальні метафори не тягне, лишається рутина, одноманітність шкільних буднів, іноді скрашена адреналіном контрольних чи перевірок.
Наївні першокласники. Вони ще не знають, що їх чекають окуляри та постійні намагання виправити поставу. Старшокласники теж не знають, що їх чекає – система освіти нині нагадує лотерею – цього року випаде така реформа, наступного – інша. Але 1 вересня всі вони щасливі. Учні раді зустрітися з однокласниками. Батьки раді, що діти нарешті займатимуться чимось путнім. Вчителі раді внормованості графіку і можливості попліткувати з колегами на перервах. А може ця хвиля квітів, мережив, вітань просто підносить настрій всім без винятку. В одному я певен – 1 вересня країна повна щасливих людей, а це вже багато.
То що можна побажати цим без п’яти хвилин щасливцям? Не розгубити, а примножити цей ентузіазм, запал і щирість, якими світяться очі першого вересня. Вчитись не заради атестату, навіть не заради похвали батьків чи вчителів, а заради власних знань і власного майбутнього. Навчати не з обов’язку, а з покликання. Не боятися завтрашнього дня, а відважно йти назустріч майбутньому, як личить вільній людині. Гармонійно розвиватися і постійно вдосконалюватися, бо зупинка – це крок назад. Відкривати щодня нові горизонти і, з Божою поміччю, підкоряти нові висоти. Хай новий навчальний рік принесе нові досягнення для кожного, хто готовий вчитись, набувати досвіду і не схиляти голови перед труднощами. 

С. Алілуйко
Всі статті автора