Популярне

«Ще встигне наробитися!»

Кілька метрів від криниці до хати видавалися Надії нескінченно довгими, а відро з водою – надзвичайно важким. Аж стрепенулася, коли почула за спиною дзвінкий голос сусідки:

- Давайте я вам допоможу. Чого ж це ви, тітко, самі повні відра носите? Ви ж після операції…

- А хто ж допоможе? – виправдовувалась жінка. - Петро ж у полі…

- А Сергій Петрович? Так близько живе, а так рідко навідується. В багатьох вже вода з кранів у хаті біжить, міг би і вам провести. Та й город у вас заріс цього року, – сипала словами, мов горохом, молоденька сусідка.

- Не може приїхати Сергійко, робота. Посада ж у нього відповідальна, - скупо відповіла Надія.

- А я чула, що на море поїхав… - щебетала сусідка.

Ці слова боляче кольнули ніжне материнське серце. Подякувала Надія сусідці і присіла під яблунею, а думки поринули в молодість… … Того літа вишні у їх саду вродили дуже рясно. Гілки аж вгиналися від стиглих ягід.

- Але вже у вас вишні! – із заздрістю, смачно плямкаючи губами, мовив сусід Антон. – А чого не зриваєте? Он вже аж чорні.

- Петро на роботі, а на мені і город, і господарка. Не до вишень, - заклопотано мовила Надія, показуючи на гору випраної білизни.

- А Сергійко? – здивовано запитав сусід. – Я он свого козака, - а вони однолітки з Сергійком - і у поле беру, і вдома все допоможе.

- Ще встигне наробитися, - вигороджувала Надія свою «кровинку».

- Ну, дивися, сусідко, а то не буде кому на старість ложку води подати. Куй залізо, поки воно гаряче…

- Нема коли філософствувати, Антоне. Треба працювати, – кинула роздратовано.

Не любила Надія, коли її повчали…

Два десятки літ збігло за водою, а здається все було ніби вчора. Не встигла Надія й оглянутися, як став Сергійко поважним Сергієм Петровичем. Із задуми жінку вивів дитячий галас на сусідському подвір’ї.

- Напевне, до Антона син приїхав з дітьми, - майнула думка.

- Ой, Антоне, - сумно зітхнула жінка, - ти ж як у воду дивився багато років тому. А до мого Сергійка не раз треба було доброго ременя, ой не раз. А я все шкодувала. Ото вся моя надмірна материнська любов наробила. А за помилки треба розплачуватися, ой як треба.

По обличчі Надії градом котилися гіркі сльози. У них змішалися і жаль до себе, і запізніле каяття за власні помилки, і заздрість сусідові, до якого приїхали син та онуки…

Світлана Чихарівська
Всі статті автора

Колонка

Якщо ви помітили помилку, будь ласка, виділіть неправильний текст та натисніть Ctrl+Enter. Дякуємо, що робите нас кращими.


Коментарі

Будь ласка, не пишіть повідомлення, що містять образливі і нецензурні вислови, заклики до міжрелігійної, міжнаціональної та міжрасової ворожнечі. Такі коментарі будуть видалені.

система комментування CACKLE

Вибір редакції

Чер
21
Мости Тернопільщини доглядатиме ексфірма батька керівника місцевої САД

Служба автомобільних доріг у Тернопільській області віддасть 52 млн грн ТОВ «Спец-Буд Стандарт» за поточний дрібний ремонт та утримання штучних споруд на автомобільних дорогах державного значення в Тернопільській області.

Реклама
301 Moved Permanently

301 Moved Permanently


nginx

НОВІ КОМЕНТАРІ


parkovka.ua

Зроблено web-студією