Насправді я довго думала, що б такого написати про День незалежності. З кожним роком писати все важче: важко не повторюватися, важко зберігати оптимізм, важко шукати сенс. Тому я просто розкажу кілька історій.
Історія перша. Про втрату сенсу.
Соцопитування кажуть, що приблизно половина українців вважають День незалежності просто ще одним вихідним. І це, з одного боку, зрозуміло. Вихідних у нас багато. Хто там уже розбере, що святкуємо. Ті ж самі люди з виступають з промовами подібного змісту. Промови, здається, мало хто слухає, то ж нащо видумувати велосипед. Є красиві слова про патріотизм, незалежність, конституцію, перемогу, світле комуністичне майбутнє. Але ж є й економічні показники. Вони не такі красиві, але даються взнаки у будні. А, як би багато не було вихідних, буднів все-таки більше.
Історія друга. Про віднайдення свободи.
Якщо основним аргументом прихильників back to USSR є "ковбаса за 2,20" (продукт для мене чисто міфічний, як і черги за нею, глушіння радіо, постулат "релігія - опіум для народу" та інші "радості" радянщини), то основним аргументом їх противників є відкритість кордонів. Можливість для простого смертного на деякий час покинути межі держави і глянути "а як у них" — була такою ж міфічною для пересічного радянського громадянина, як для мене ота ковбаса. Так, потрібні гроші, але суми далеко не космічні. Подумки складаю карту мандрів своїх знайомих: Польща, Росія, Болгарія, Чехія, Австрія, Нідерланди, Італія, США, Канада. І це все люди до 25. Хто міг таке мати в СРСР?
Історія третя. Про "ту" Україну.
Історія третя починається з випадкової фрази, почутої в галицькій глибинці: "Вона добре балакає про ту Україну". На перший погляд, ця фраза була б доречною де завгодно тільки не там, де вона була сказана. Але "та" Україна — це Україна ідеальна, якщо хочете — Україна Нарнійська, Україна, в якій ми всі б хотіли жити, але котру ще треба побудувати тут. На цій чорній родючій землі, покресленій погано заасфальтованими дорогами і брудними річками. І я скажу цій країні і тим, хто її будує:
Слава Україні. Героям Слава!
Ліна Сват
Всі статті автора
Якщо ви помітили помилку, будь ласка, виділіть неправильний текст та натисніть Ctrl+Enter. Дякуємо, що робите нас кращими.
Будь ласка, не пишіть повідомлення, що містять образливі і нецензурні вислови, заклики до міжрелігійної, міжнаціональної та міжрасової ворожнечі. Такі коментарі будуть видалені.
Безбар’єрність стає стійкою тоді, коли є люди, які щодня тримають її у фокусі уваги в громадах, міністерствах та інших установах. Саме про це йшлося під час першої зустрічі мережі амбасадорів безбар’єрності.
У сучасному мегаполісі, де кожна хвилина на рахунку, вантажне таксі київ стало незамінним рішенням для тих, кому потрібно швидко та зручно перевезти речі, меблі, будматеріали чи обладнання. Така послуга поєднує оперативність, доступність та індивідуальний підхід до кожного клієнта.
Сьогодні свій ювілей святкує директорка Тернопільської спеціалізованої школи №7 — Галина Миколаївна Костюк.
Питання належного оформлення трудових відносин – один із пріоритетних напрямів роботи Державної податкової служби, органів місцевого самоврядування та Держпраці. Тож сьогодні в Головному управлінні ДПС у Тернопільській області було проведено спільну робочу зустріч за участі в. о. начальника Головного управління ДПС у Тернопільській області Ольги Ліщинської, заступника начальника Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці Віктора Андрійчука та фахівців відомств.
Інтерактивна зустріч була проведена в рамках рамках поїздок Центру регіонами України. Учасники мали змогу ознайомитися з роботою Верховної Ради, її функціями та структурою.