Інклюзія в Чернігові робить лише перші кроки

Організатори прес-туру – громадська організація “Голос батьків” та Медіа-центр “Моє місто” намагалися з’ясувати, наскільки ця школа та інші заклади освіти пристосовані для навчання “особливих” дітей, чи готові вони відкрити двері для учнів на інвалідних візках, з ДЦП, аутистів та інших.

Мова йде про “інклюзивну освіту”, тобто пристосування та структурне реформування навчальних закладів відповідно до потреб усіх без винятку дітей. На сьогодні переважна більшість “особливих” дітей в Чернігові та нашій області навчаються вдома за індивідуальним планом або в спеціальних закладах (в тому числі інтернатних). Тобто дитині завжди чогось бракує: чи-то спілкування з однолітками, чи-то турботи батьків. В розвинених країнах ситуація протилежна: зазвичай “особливі” діти відвідують звичайні садочки та загальноосвітні школи. Лише 3-5% дітей зі складними психо-фізичними вадами навчаються у спецшколах.

З’ясувалося, що на цей момент в Чернігові діє лише одна школа “з елементами інклюзії”. Це звичайна загальноосвітня школа №24, де ведеться навчання за звичайною програмою, але паралельно діють класи так званої “підвищеної педагогічної уваги”. Особливих пристосувань (наприклад, пандусів, ліфтів) чи спеціальних меблів для навчання таких дітей не потрібно. Перший клас з інклюзивною формою навчання в цій школі запрацює вже наступного навчального року, тобто у вересні 2013-го. Він створений за заявою батьків, адже вже відомо, що сюди прийдуть навчатися дитина-аутист і дитина з тяжкими вадами мовлення. Кількість учнів у такому класі не перевищуватиме 20 осіб.

Батьків дітей з особливими потребами цікавило, в першу чергу, куди та з якими документами вони мають звертатися, аби їхні сини та доньки мали змогу відвідувати звичайні навчальні заклади, розташовані поруч з домом. Чи готові з ними працювати вчителі, чи мають вони потрібні навички та досвід? Як до появи “особливих” дітей поставляться їхні однолітки? На думку батьків, наші школи до цього поки що не готові. Так що запитань у цій сфері поки що набагато більше, ніж відповідей.

Проблема запровадження інклюзивного навчання обговорюється на всіх рівнях, вона не замовчується, але треба розуміти, що це тривалий процес, який вимагає і підготовки фахівців, і пристосування приміщень до потреб дітей з особливими навчальними потребами, і відповідно – значного фінансування, – пояснила присутнім начальник відділу шкіл управління освіти Чернігівської міської ради Вікторія Пекур. – Інклюзивні класи в школах відкриваються відповідно до заяв батьків, це звичайна практика в Україні. Загалом у Чернігові 120 дітей перебувають на індивідуальній формі навчання. Тож я хочу запевнити: жодна дитина не залишається поза увагою школи!

Керівник громадської організації “Голос батьків” Олена Трубенок озвучила результати моніторингу, який проводили представники організації в школах Чернігова. “На жаль, у нас склалося враження, що ми не готові до інклюзії з усіх боків, – зазначила пані Олена. – Ми побачили, що розуміння того, що таке інклюзія відсутнє як у вчителів, учнів у школах, так і у батьків! Можливо, вчителі почнуть вчитися та набувати досвід, коли до них прийде така “особлива” дитина, але зараз вони не знають, як з нею працювати. З іншого боку, самі батьки не хочуть робити власну дитину об’єктом експерименту”.

За словами Олени Трубенок, у суспільстві загалом дуже бракує інформації про інклюзію. Для працівників сфери освіти необхідно проводити навчальні тренінги чи курси підвищення кваліфікації, аби вони могли працювати з “особливими” дітьми. Студентам навчальних закладів, які вчаться на педагогів, психологів і соціальних працівників, треба проходити практику у закладах, де є такі діти. Батькам конче потрібні друковані матеріали, де їм пояснять, які права та можливості вони мають щодо інклюзії. Тільки спільними зусиллями наше суспільство зможе зрушити цю справу!

повідомляє monitor.cn.ua/