В останній момент у залі Авдіївського міського суду мати скористалася правом відмови від обвинувачення на адресу близького родича. Однак доходжалий спадкоємець все одно відправився в місця позбавлення волі.
У більшості з нас одна тільки фраза «мати посадила сина у в’язницю» вже викликає неприйняття і нерозуміння: що ж це за жінка, що зважилася на таке? Яким би не був твій дитина - люби і оберігай його! А героїня цієї історії мало того, що надійшла всупереч родинним зв’язкам, так ще й зважилася на такий крок через розкрадання майна на суму в ... 125 гривень! Загалом, якщо не знати подробиць, можна довго розмірковувати на тему «як же так і куди світ котиться». Але після спілкування із заступником прокурора Авдіївки Мариною Лук’янченко, яка розповіла всі подробиці цієї справи, бажання моралізувати у мене більше не виникло. Зараз і у вас пропаде.
Тонометр ціною в чотири роки
Почнемо з того, що «разнесчастную» 40-річний Вадим вже ставав героєм публікації «Донбасу». Постійні читачі напевно пам’ятають історію про чоловіка, який в нахабну, серед білого дня, заліз на чуже подвір’я і вкрав качку, щоб продати її і купити спиртне. Тоді злодій отримав чотири роки позбавлення волі. Але минуло рівно три роки - і любитель птахів, звільнений умовно-достроково за хорошу поведінку, знову на наших сторінках. І знову через злочину, вчиненого заради ковтка горілки.
Взагалі пристрасть до алкоголю цілих п’ять (!) Разів ставала першопричиною порушення Вадимом закону і отриманням судимості. У його послужному списку крадіжки, грабежі, легкі тілесні ушкодження ... Відсидівши за качку, чоловік вийшов на свободу на рік і три місяці раніше покладеного: укотре зумів переконати відповідні органи, що він все зрозумів і більше не буде порушувати закон. Сім’єю і власним будинком він досі не обзавівся: не зміг зробити цього до тридцяти років, а потім раз у раз сідав у в’язницю. Так що вкотре повернувся в квартиру до матері-пенсіонерці і став жити разом з нею. Точніше, за її рахунок.
63-річна Тетяна Миколаївна, звичайно, сина прийняла. Просила тільки про одне: взятися, нарешті, за розум, кинути пити і знайти роботу. Вадим обіцяв і начебто б час від часу знаходив підробіток з розряду «подай-принеси», але всі гроші спускав на алкоголь. Ще й у матері вічно канючив. Так і жили. Жінка годувала, одягала свого телепня - дбала як могла. І сподівалася, що син таки виправиться. Вадим цю надію в матері підтримував - словами. І продовжував жити так, як йому подобається.
- Так, я живу за рахунок матері. І п’ю теж. Нічого не можу з цим вдіяти, перебуваю на обліку у лікаря-нарколога з діагнозом «синдром залежності від алкоголю». Вважаю, що випивка - це те, чим я можу займатися в цьому житті, - ось так просто і без зайвих переживань розповів чоловік про себе в суді, куди потрапив вшосте зі своєї вини. І в перший - з волі матері.
Важко уявити, до якої міри розпачу дійшла жінка, яка одного разу ввечері вирушила у відділення міліції і написала заяву на свого сина. Зробила вона це після того, як вже підпилий Вадим, ледь повернувшись додому, став просити грошей на добавку. Тетяна Миколаївна відмовила. Син, зітхнувши, попросив дозволу взяти хоча б коробок сірників - прикурити. І поліз у шафу.
- Я спостерігала за Вадимом з боку і звернула увагу, що він витягнув щось об’ємне і став ховати під одяг. Я підійшла і побачила свій тонометр. Попросила покласти на місце, тому що страждаю підвищеним тиском і часто потребую цьому приладі, - пізніше пояснила жінка слідчому. - Але син не став мене слухати, відштовхнув і пішов з дому. А я зрозуміла, що більше не можу так жити.
Звичайнісінький механічний тонометр, який експерти оцінили в 125 грн., Вадим швидко збув з рук. Запропонував перехожому чоловікові в обмін на тридцять гривень. Земляк дав двадцять - і на цьому продавець з покупцем розлучилися. Гроші злодій-алкоголік тут же пропив. А коли дізнався, що у матері увірвався терпець і вона звернулася за допомогою до правоохоронних органів, не дуже-то засмутився: вирішив, що покартають і відпустять. Але все виявилося серйозніше: зневірена жінка не стала забирати заяву, і раніше судимому Вадиму «світило» від 4 до 6 років - згідно ст. 186, ч. 2 КК України.
Поки йшло слідство - зробив ще одну крадіжку
- Це покарання було безальтернативним: з урахуванням п’яти судимостей і здійснення злочину в період умовно-дострокового звільнення йшлося однозначно про позбавлення волі, і менше чотирьох років чоловікові не дали б, - каже Марина Валеріївна. - Тобто ситуація виглядала так: на одній половині ваг 125 грн., На іншій - мінімум чотири роки за гратами. Плюс ще «хвостик» - невідбутий період на рік і три місяці. Але дана справа розглядалася як скарга приватного обвинувачення, оскільки злочин було скоєно близьким родичем. І, згідно з новим кримінально-процесуальним кодексом, мама могла скористатися правом відмовитися у суді від звинувачення щодо сина. Що вона і зробила в останній момент, подарувавши Вадиму чотири роки життя на волі. Між іншим, заздалегідь про таку можливість потерпіла не знала. І цілком була готова довести розпочату справу до кінця.
І все ж чоловік відправився у в’язницю. З однієї простої причини. У цей же період часу він вчинив ще й таємне викрадення майна.
У міліцію звернулася мешканка вулиці Радянській в старій частині міста з заявою, що її двір пограбували: винесли металеві вироби у вигляді труб, сходи, тачки ... Коли стали шукати зловмисників, встановили, що до цієї справи доклав руку саме Вадим, якого постраждала жінка наймала на будівництво сараю. По-перше, сусіди бачили чоловіка з зазначеним майном, по-друге, він і сам не став приховувати, розповівши, як звернувся за допомогою до бомжів, як вони здали вкрадене в приймальний пункт, а гроші пропили.
Цього разу сума збитку склала 850 грн., Дії були кваліфіковані відповідно ст.185 ч. 2 КК, а потерпіла виявилася абсолютно чужою людиною і наполягала, щоб злодій поніс заслужене покарання. Тому вироком Авдіївського міського суду Вадима засудили за вказаною статтею і призначили йому покарання у вигляді двох років позбавлення волі. Оскільки злочин було скоєно в період умовно-дострокового звільнення, він отримав три роки позбавлення волі.
- Звичайно, подарунок мами не можна недооцінювати: якби не її вирішення на користь сина, йому довелося б сидіти шість років, - уточнює Марина Валеріївна. - Але чи зможе Вадим оцінити цей крок назустріч і в цілому усвідомити, до якого відчаю він довів самого близької людини - свою матір? Через кілька років ми це дізнаємося.
Родичі йдуть на задній хід
На думку працівників правоохоронних органів, ця історія унікальна. Родичі вкрай рідко доводять справу до суду, особливо якщо сума завданих збитків невелика. Але в даному випадку вже дуже довго тривали материнські муки. До того ж на цей раз син переступив межу: дав зрозуміти, що для нього не залишилося нічого святого.
- Працювати з родичами завжди дуже складно. Тому що члени сімей в гострих конфліктних ситуаціях звертаються за допомогою до міліції, але вже наступного дня просять припинити розгляду, - каже Марина Лук’янченко. - Особисто мені незрозуміло: а навіщо тоді зверталися? Чого хотіли? Щоб просто приїхали і пожурили? Але в цей момент може відбуватися більш серйозне правопорушення, а ресурси відвернені на сімейні чвари ... Звичайно, добре, що родичі миряться, а не садять один одного в тюрми. Але хотілося б, щоб люди думали, навіщо дзвонять в міліцію і які наслідки можливі.
Публічно покаявся, але гроші не повернув
Є не так вже й багато місць, куди протягом життя кожен з нас приходить разом з батьками: дитячий садок, школа, вуз, загс ... У героя нашої історії до цього списку увійшов ще й суд. На засідання з приводу своєї шостої судимості Вадим прийшов разом з мамою. Правда, сиділи вони на різних лавках: він був обвинуваченим, вона - потерпілої ...
Враховуючи досвід минулих років, недолугий син виглядав максимально пристойно - щоб справити хороше враження на суддю. Публічно покаявся перед матір’ю, вкотре пообіцяв виправитися. Правда, не зміг відповісти на питання, чому, вже якщо усвідомив провину, досі не купив мамі новий тонометр, що не спробував влаштуватися бодай на якусь роботу ... Адже у нього був час у вигляді декількох місяців до моменту розгляду справи в суді .
- Я вчинив злочин в період умовно-дострокового звільнення, шансів залишитися на волі вже немає, суд у кожному разі відправить у місця позбавлення волі. У в’язниці мене змусять працювати, і частина заробітку буде йти на компенсацію збитку і господині металобрухту, і матері ... - міркував чоловік. Не думаючи про те, що навіть якщо він і виплатить вартість тонометра, тільки цим довіру і розташування матері не поверне ...
повідомляє donbass.ua/
Якщо ви помітили помилку, будь ласка, виділіть неправильний текст та натисніть Ctrl+Enter. Дякуємо, що робите нас кращими.
Будь ласка, не пишіть повідомлення, що містять образливі і нецензурні вислови, заклики до міжрелігійної, міжнаціональної та міжрасової ворожнечі. Такі коментарі будуть видалені.
Безбар’єрність стає стійкою тоді, коли є люди, які щодня тримають її у фокусі уваги в громадах, міністерствах та інших установах. Саме про це йшлося під час першої зустрічі мережі амбасадорів безбар’єрності.
У сучасному мегаполісі, де кожна хвилина на рахунку, вантажне таксі київ стало незамінним рішенням для тих, кому потрібно швидко та зручно перевезти речі, меблі, будматеріали чи обладнання. Така послуга поєднує оперативність, доступність та індивідуальний підхід до кожного клієнта.
Сьогодні свій ювілей святкує директорка Тернопільської спеціалізованої школи №7 — Галина Миколаївна Костюк.
Питання належного оформлення трудових відносин – один із пріоритетних напрямів роботи Державної податкової служби, органів місцевого самоврядування та Держпраці. Тож сьогодні в Головному управлінні ДПС у Тернопільській області було проведено спільну робочу зустріч за участі в. о. начальника Головного управління ДПС у Тернопільській області Ольги Ліщинської, заступника начальника Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці Віктора Андрійчука та фахівців відомств.
Інтерактивна зустріч була проведена в рамках рамках поїздок Центру регіонами України. Учасники мали змогу ознайомитися з роботою Верховної Ради, її функціями та структурою.