Комітети народного контролю повинні виконувати роль префектів!

А зважаючи на те, що КНК вже багато разів цю тематику піднімав, і пропонував свій варіант виходу зі складної ситуації, – влада взяла собі за звичку плювати на думку громадянського суспільства і наступати на ті ж самі граблі. Власне, вже так здається, їй цей процес почав подобатись. Але для простих людей це привід для роздратування, який поступово переходить у повне несприйняття, і, навіть, ненависть.

Як відомо, в останній день літа народні депутати схвалили в першому читанні законопроект щодо децентралізації влади та внесення змін до Конституції України стосовно цього. Вся країна того дня спостерігала за мітингом невдоволених такими змінами до головного закону України людей, яких нібито очолювали націоналісти та патріоти.

Крім того, законопроект ще й торкався визначення особливого статусу Донецької та Луганської областей – взагалі болючої теми для кожного українця. Ніхто не сподівався на такий фінал, але сталось мабуть те, що й мало статись: силове протистояння, яке переросло у криваві сутички, під час яких у правоохоронців кинули… бойову гранату. Терористичний акт у самісінькому центрі Києва, здавалось би мирного міста. Майже 140 осіб, переважна з них кількість – силовики, отримали поранення. Загинуло троє молодих хлопців, бійців строкової служби Національної Гвардії України.

Чому сталась ця трагедія і чи можна було її уникнути? Ми впевнені, що так! Активісти і експерти КНК вважають, що цього всього могло й не статись, якби високопосадовці хоча б трішки зважали на думку людей. Якби точка зору активістів, і вимоги громадянського суспільства мати реальні можливості контролювати владу – була не «фішкою» для самопіару чиновників, а реальним кроком назустріч народу.

Редакція knk.media вже розповідала про те, як створений за допомогою наших юристів, та лобійований нашою організацією, законопроект №2737 – може замінити інститут префектури у законопроекті про децентралізацію.

Тобто стати альтернативним механізмом здійснення контролю за передачею влади в регіони. І, звісно, не бути тим подразником, яким законопроект виглядає у свідомості звичайного українця – який бачить узурпацію влади адміністрацією президента. Однак цю законодавчу новацію вже півроку народні обранці ігнорують і не помічають. Чому? Бо владі так легще і спокійніше: вона продовжує грати «свою гру».

Наприклад, президент Порошенко зазначив у своєму зверненні до народу України (яке чомусь відбулось у той самий день 31 серпня, але уже після кривавих сутичок – де він був раніше?), що децентралізація докорінно змінює політичну систему України. «Вона веде нас до європейської моделі самоврядування. І вона є частиною мого мирного плану», - сказав він. Що ж це за мирний план, який навіть під час прийняття його певних елементів – несе смерть та каліцтво українцям? Докорінно змінити політичну систему України може тільки одне: надання громадянському суспільству реальних і законних прав контролювати обрану ним владу – за допомогою прийняття вищезгаданого законопроекту №2737!

Не відставав від нього і спікер ВР Володимир Гройсман. Він насмілився наступного дня, на заклик провести всенародний референдум щодо змін до Конституції, сказати, що «це фейкове питання і воно не заслуговує винесення на референдум». Отакої! Тобто питання, яке збурює народні маси – відтепер і яйця виїденого на вартує?

Роблячи гучні популістські заяви – влада фактично не надала українцям ні розуміння, ні справжньої інтерпретації того, що дійсно собою представляє скандальний і розпіарений, але дохідливо не пояснений процес децентралізації в Україні. І винні в цій ситуації, в першу чергу, самі політикани, які заробляють собі дешевий авторитет, маніпулюючи населенням. Яскравим цьому прикладом може бути народний депутат Олег Мусій, а раніше активний громадський діяч. Який знайшов час вийти з фракції БПП лише тоді, коли стало відомо про вбивства під Радою. Мовляв коаліційна «ширка» стала останньою краплею, яка підштовхнула його на вихід з блоку Порошенка. А де раніше були очі, свідомість та розум Мусія – невже не було видно, як влада поступово, місяць за місяцем, плювала в очі громадськості? Ось так, заради політичного зиску на місцевих виборах, за якісь лічені дні у політиків змінюються гостро радикальні переконання та політична орієнтація. Якщо реформа по децентралізації виглядає, як забаганка Президента, - то такі різкі зміни у політичних вподобаннях можна розцінювати лише, як піар під час лиха.

Та як би там не було – високопосадовці керують нами на свій розсуд, піаряться за рахунок децентралізації, заганяють під підлогу громадських активістів. І навіть реформують Конституцію в умовах війни, що суперечить пункту 2 статті 157 Конституції! Як бути з цим? Власне проти таких маніпуляцій і виступили мітингувальники 31 серпня. І ми побачили до чого це призвело. Але ж могло й не бути? Могло.

Але давайте ще раз повернемось до суті і спробуємо порівняти юридичні та правові аспекти запропонованого інституту префектур та комітетів народного контролю.

Документально децентралізація фактично зводиться до утворення двох центрів впливу: виконкому та префектури, яка керуються префектом. Так званий префект прийде на заміну голові ОДА і буде виключно креатурою президента. Порошенко виправдовує існування цього інституту так: «щоб ворог не використав нові повноваження громад» в умовах широкої децентралізації. Створений з метою запровадження механізму контролю за передачею влади на місця, префект буде «оком» Києва на місцях, - переконує і Гройсман. Та експерти КНК, та й пересічні українці, стверджують інше: реалізація подібних змін до основного закону лише додасть проблем на місцях. Для того, щоб запустити процес децентралізації необхідно ухвалити десятки законів.

Втім існує набагато зрозуміліша альтернатива: це створення за адміністративно-територіальним устроєм комітетів народного контролю – які і здійснюють контроль за діяльністю чиновників кожного рівня: від сільського голови до президента України. Він передбачений законопроектом №2737 і може реалізуватися вже в цьому році – було би бажання депутатів. Відповідно до проекту загаданого закону, народний контроль буде здійснюватися незалежними та неприбутковими організаціями – Комітетами народного контролю, до складу яких увійдуть обрані за демократичними принципами представники НГО того ж самого регіону/території. Комітет, по суті своїй, і буде відіграватиме роль префекта. З єдиною різницею – такий комітет не підконтрольний президенту! Бо представники громадськості у цих комітетах будуть повністю підконтрольні місцевій громаді і висловлювати її думку. Ось чому владі наш законопроект – як кістка в горлі.

Але ми впевнені, що варто всіма законними способами добиватись ухвалення законопроекту №2737. Щоб високопосадовці надалі не мали змоги крутити громадянським суспільством, як циган сонцем. Час цього законопроекту настане, як свого часу прийшов до кожного українця Майдан і Революція Гідності. Бо це не приватна забаганка олігарха чи можновладця, а еволюція суспільства, це хід історії, який не змінити. Слава Україні – ми переможемо! 

Тихолаз Ігор
Всі статті автора