Ось, значить, читаю я, як правовірні львів’яни (ті, які всією душею за «Карпати», які завжди вірні без лапок) обурюються тою ситуацією, що на рідну команду народ не ходить, а на «Шахтар» на єврокубки набивається майже повна «Арена Львів».
Ну що вам сказати. Звісно, гнів ваш зрозумілий і логічний. Але проблема… та навіть це і не проблема, а просто такий об’єктивний стан речей. Так от, об’єктивний стан речей такий, що Україна не є, не була і, скоріш за все, не буде тим, що називають «футбольною країною». Тут футбол – це лише «одне з», це місце, де можна провести час, це шоу, це елемент міського життя. Не більше.
Згадайте появу ФК «Львів». Тільки-но вони вийшли в УПЛ, тільки-но обіграли «Шахтар» - як тут же у команди з’явилась купа прихильників. Які ще вчора ходили на «Карпати», а тепер навіть в дербі вболівали на «Львів». Причин такого кроку можна знайти безліч, але головна – бо так їм цікавіше. От і все. Цікавості до футболу, такої, як, наприклад, в Англії – тут немає і навряд чи буде. Тому у нас неможлива ситуація на кшталт англійської, коли клуб, вилетівши з Прем’єр-ліги і перебуваючи в нижчих лігах уже з десять років, все одно збирає на трибунах свого стадіону солідну підтримку. Логіка наших людей інша – навіщо ходити туди, де нецікаво, якщо можна піти туди, де цікаво.
І спробуйте їм у цьому дорікнути. Ви і вони дивитесь на одну й ту саму річ під різними кутами. Десь отак.
А тепер «Шахтар». До Львова привезли Лігу Чемпіонів. Супертурнір на новому суперстадіоні. (У порівнянні з «Україною» так точно.) Коли у Львові востаннє були матчі ЛЧ? Ніколи. Коли у Львові, без появи гірників, наступного разу були б єврокубки? Та Бог його зна. Але точно не скоро. Ніяких об’єктивних передумов цьому немає. (Про той же Тернопіль - див. фото нижче - я взагалі мовчу, там УПЛ була б за Різдво з Великоднем укупі.) А тут – на блюдечку з голубою кайомочкою. Ну хто відмовиться, особливо якщо ніякого принципового ставлення просто немає? До того ж «Схід і Захід разом», «Донецьк це Україна» - та чи мало можна придумати виправдань, еге ж?
Так, звісно, помаранчеві шалики на тих, хто ще вчора вдягав зелено-біле – це перебор, Вітя. Навіть якщо ті шалики триста разів в українських візерунках. Ну… Це для них частина гри. Їхньої гри. Гри не в футбол (в англійському чи навіть якомусь іншому європейському розумінні), а в цікаве проведення часу. Це не більше ніж атрибут – раз іду на «Шахтар», то треба взяти і «розу». Чи там банера намалювати, що Тернопіль за них. Так прийнято, от і все. І нічого страшного в цьому немає і не може бути.
В нашому футболі взагалі нічого страшного не буває. Бо футбол наш – штука віртуальна. Як політики в культовому пелевінському романі. Там були свої правила гри, може, дивні і незрозумілі. Тут свої. Все.
Якщо ви помітили помилку, будь ласка, виділіть неправильний текст та натисніть Ctrl+Enter. Дякуємо, що робите нас кращими.
Будь ласка, не пишіть повідомлення, що містять образливі і нецензурні вислови, заклики до міжрелігійної, міжнаціональної та міжрасової ворожнечі. Такі коментарі будуть видалені.
Безбар’єрність стає стійкою тоді, коли є люди, які щодня тримають її у фокусі уваги в громадах, міністерствах та інших установах. Саме про це йшлося під час першої зустрічі мережі амбасадорів безбар’єрності.
У сучасному мегаполісі, де кожна хвилина на рахунку, вантажне таксі київ стало незамінним рішенням для тих, кому потрібно швидко та зручно перевезти речі, меблі, будматеріали чи обладнання. Така послуга поєднує оперативність, доступність та індивідуальний підхід до кожного клієнта.
Сьогодні свій ювілей святкує директорка Тернопільської спеціалізованої школи №7 — Галина Миколаївна Костюк.
Питання належного оформлення трудових відносин – один із пріоритетних напрямів роботи Державної податкової служби, органів місцевого самоврядування та Держпраці. Тож сьогодні в Головному управлінні ДПС у Тернопільській області було проведено спільну робочу зустріч за участі в. о. начальника Головного управління ДПС у Тернопільській області Ольги Ліщинської, заступника начальника Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці Віктора Андрійчука та фахівців відомств.
Інтерактивна зустріч була проведена в рамках рамках поїздок Центру регіонами України. Учасники мали змогу ознайомитися з роботою Верховної Ради, її функціями та структурою.