Сивоволоса наречена, опираючись на ціпок, з посмішкою підходить до свого жениха – поважного чоловіка, обличчя якого вкрите глибокими зморшками. Гості весілля - хто на інвалідних візочках, хто на милицях - з посмішками спостерігають за урочистим моментом, а потім щиро вітають молодят...
Такі сюжети - не опис з якогось заокеанського фільму. Це - реальні історії життя та кохання жителів нашої області. Трапляються вони нечасто, але все ж є, і вони краще за книги підтверджують поетичну істину "Любви все возрасты покорны, Её порывы благотворны"...
Дві з таких історій кохання трапилися в геріатричному відділенні Лановецького територіального центру соціального обслуговування – місці, де опиняються одинокі старенькі люди, за якими нема кому доглянути. Мова не йде про людей, які життя прожили разом, а на старість взяли шлюб. Пишемо про стареньких, які вперше зустрілися уже в поважному віці.
- Першими у нас одружилися старенькі Марія із села Грибова і Веніамін з Кременця, - пригадує працівниця відділення Лариса Сувалко. - То було років дванадцять тому, але згадуємо людей з посмішкою. Обоє одинокі, віком за 70. Жінка сюди потрапила ще в 1992 році, їй тоді було 68. А в 96-му році у відділення потрапив її майбутній чоловік, на десять років молодший. Вони здружилися. Разом ходили дивитися телевізор, в їдальню, на прогулянки. Через рік сказали, що хочуть одружитися і жити разом. Приїхала працівниця РАЦСу, розписала.
Інші старенькі, які поєднали свої долі у відділенні, - пан Олександр та пані Ніла, яким було також за 70 років.
- Люди одразу знайшли спільну мову, навіть рік не "зустрічались", - з посмішкою розповідає пані Лариса. – Сказали, що хочуть взяти шлюб. У нас є капличка, священик. Тому їхнє прохання виконали. Для стареньких це було величезне щастя. Вони обоє вперше стали на весільний рушник. Гучних святкувань не робили, але їх вітали і ми, і інші підопічні відділення. Все було урочисто, з подарунками. В обох випадках людям виділили окремі кімнати, і вони разом доживали вік. Пам’ятаю, що після одружень дуже змінились, бо ж тут працюю ще з початку 90-х. Раніше могли сваритися з іншими людьми, працівниками, а після одруження стали спокійнішими, радісними, частіше посміхалися.
Такі зміни не дивина, вважає працівниця відділення. Люди знайшли споріднені душі, друга для розмови і життя.
- Разом легше, цікавіше і нічого не страшно в житті, - підсумовує Лариса Сувалко.
Інша романтична історія, про яку ми колись писали, трапилась у селі Велика Плавуча Козівського району. Там одружилися тоді 52-річний Юліан Кашлюк та 71-річна Зиновія Баб’як. Незвичне одруження "підняло на вуха" все село. До обійстя молодят прийшли десятки односельчан та гостей з області. Молодий, як і прийнято, був у костюмі, а молода - у вишиванці, червоних чобітках та віночком на голові.
- У молодості мені не випало таке щастя, тож вирішила зараз взяти шлюб, - розповіла пані Зиновія. - Трапилася мені людина добра, спокійна, розуміюча. Сирота, як і я. Різниця у віці ролі не грає. Ми спільну мову маємо завжди. Я його побачила - і він мені дуже сподобався. Потім поспілкувалися, і я зрозуміла, що він - хороша людина. Живу сама. Знаєте, як то: в хаті - сама, по роботі - сама. Нема кому слова мовити. Є в мене і донька, і внуки, і навіть правнук Дмитрик, але живуть вони у Тернополі. А тут зустріла чоловіка і зрозуміла, що це - моя доля, любов з першого погляду. І так захотілося, щоб мені таки заграла та весільна музика... І хай люди кажуть, що хочуть. Головне, що ми щасливі.
Після одруження минуло чотири роки. Ми не змогли зв’язатися з молодим сімейством, але поцікавились, як їм живеться в односельчан. З’ясувалось, обоє - живі-здорові. Живуть разом, одне одному допомагають і навіть викликають заздрість односельчан, тому що не сваряться, хатні та господарські справи виконують разом і майже завжди ходять усміхнені.
0352.ua
Якщо ви помітили помилку, будь ласка, виділіть неправильний текст та натисніть Ctrl+Enter. Дякуємо, що робите нас кращими.
Будь ласка, не пишіть повідомлення, що містять образливі і нецензурні вислови, заклики до міжрелігійної, міжнаціональної та міжрасової ворожнечі. Такі коментарі будуть видалені.
Безбар’єрність стає стійкою тоді, коли є люди, які щодня тримають її у фокусі уваги в громадах, міністерствах та інших установах. Саме про це йшлося під час першої зустрічі мережі амбасадорів безбар’єрності.
У сучасному мегаполісі, де кожна хвилина на рахунку, вантажне таксі київ стало незамінним рішенням для тих, кому потрібно швидко та зручно перевезти речі, меблі, будматеріали чи обладнання. Така послуга поєднує оперативність, доступність та індивідуальний підхід до кожного клієнта.
Сьогодні свій ювілей святкує директорка Тернопільської спеціалізованої школи №7 — Галина Миколаївна Костюк.
Питання належного оформлення трудових відносин – один із пріоритетних напрямів роботи Державної податкової служби, органів місцевого самоврядування та Держпраці. Тож сьогодні в Головному управлінні ДПС у Тернопільській області було проведено спільну робочу зустріч за участі в. о. начальника Головного управління ДПС у Тернопільській області Ольги Ліщинської, заступника начальника Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці Віктора Андрійчука та фахівців відомств.
Інтерактивна зустріч була проведена в рамках рамках поїздок Центру регіонами України. Учасники мали змогу ознайомитися з роботою Верховної Ради, її функціями та структурою.