У Тернополі дорожчають ліки

 В аптеці жінка похилого віку наче застигла, вражена.

- Господи, що ж це таке? Ще недавно ці таблетки коштували 50 гривень, а сьогодні вже більше 70-ти …

- Все дорожчає, і ліки теж, – дохідливо пояснила ситуацію аптекарка. – Будете брати?
Жінка завагалася:

- Харчуватися теж якось потрібно. Хотіла ще молока й хліба купити, та тепер грошей не вистачить.

Зітхнувши, дістала гаманець, заплатила і, тримаючи в руках упаковку з ліками, попрямувала до виходу.

Типова, на жаль, картина, чи не так? Більшість постійних клієнтів аптек – літні люди, які рахують кожну копійку. Сусідка–пенсіонерка розповіла, що найбільше боїться потрапити в лікарню, де зразу дають список ліків, які треба придбати. Є гроші – є шанс на порятунок. Але ж він має бути у кожного хворого, хіба ні?

Наш постійний читач, тернополянин Олексій, зателефонував до редакції «Свободи», щоб розповісти історію своєї хвороби.

- Незважаючи на немолодий вже вік, раніше я до лікарів звертався рідко. Біда підкралася несподівано. Закололо, заболіло в грудях, рідні викликали швидку. Далі була лікарня, реанімаційні заходи. Лікарі стабілізували роботу серця і після обстеження вручили список ліків, які мені слід приймати. Був у цьому переліку і французький препарат «Плавікс».

«Питимете по одній таблетці щодня для профілактики тромбозу й інфаркту»,- попередив кардіолог. Прийшовши в аптеку і подивившись на ціни, хотів зім’яти той рецепт і викинути геть. Бо одна упаковка «Плавіксу» коштувала 970 гривень. А моя місячна пенсія – 1200. Та, відійшовши від шоку, вирішив не здаватися. Допоміг мій добрий знайомий, який нині в Італії на заробітках. «Плавікс»? В італійських аптеках цей препарат коштує 18 євро. Тобто 180-200 гривень. Я пришлю», – запропонував під час телефонної розмови. Зараз я лікуюся, і серце, Богу дякувати, про себе не нагадує. Мені пощастило. А що робити хворим, які не мають знайомих чи родичів за кордоном, а відтак і можливості отримати якісні ліки за європейськими цінами?

Випадки, коли люди відмовляються лікуватися, бо це їм не по кишені, непоодинокі, підтверджують лікарі. А ще про це розповідають ваші листи, шановні читачі, в яких ви пишете про те, що навіть на ті фармацевтичні препарати, які раніше коштували копійки, ціни виросли. А на життєво необхідні вони просто захмарні. Люди запитують: чому одні й ті ж ліки в країнах ЄС коштують дешевше, ніж в Україні, одній з найбідніших країн за рівнем доходів на душу населення? І чи справді аптеки є «крайніми» у встановленні цін на ліки?

- До обласного територіального відділення Антимонопольного комітету неодноразово зверталися обурені покупці вітчизняних аптек, – розповів заступник голови відділення Тарас Куйбіда. – Підтверджень, що саме аптеки роблять надмірну націнку, нема. Їх перевіряє чи мала б перевіряти Інспекція контролю за цінами. Погіршення ситуації спричинене рішенням уряду Азарова, який затвердив граничний розмір торговельної надбавки в розмірі 25 відсотків, без обмеження кількості перепродавців. Медпрепарати завозять до нашої країни за штучно завищеними цінами через гуртовиків-посередників, яких також може бути скільки завгодно. А якщо ліки пройшли через 5-10-50 посередників і кожен має право накручувати до 25 відсотків митної вартості, то в підсумку ціна на пігулку – захмарна. Таку законодавчу новацію попереднього уряду вважаю злочинною. Адже ліки – це особливий товар, ціни на який сильно б’ють по соціально вразливих верствах населення — пенсіонерах і хворих непрацездатних людях. Також є питання щодо адекватності саме митної вартості ліків, тобто цін, за якими їх ввозять на Україну.

Тарас Куйбіда показує принесені людьми чеки, які підтверджують різницю вартості ліків в Україні і в країнах Європейського Союзу.

- Приміром, в Іспанії упаковка «Плавіксу» (28 таблеток) коштує 16 євро 83 центи, в Італії – 23 євро. А це чек, виданий в польській аптеці. Там «Плавікс» коштує 139 злотих. На наші гроші це менше 200 гривень. Європеєць з середньомісячною зарплатою 2 тисячі євро може купити таких упаковок близько сотні. А в Україні працююча людина, заробляючи за місяць в середньому дві тисячі гривень, змушена віддавати за одну упаковку більшу частину зарплати, пересічний український пенсіонер – місячну пенсію. Однак лікарі, з якими я спілкувався, кажуть: ліки для сердечників – дешеві, бо препарати для лікування онкохворих коштують набагато дорожче. Тисячі… Хоча йдеться про життєво необхідні препарати, а не про якісь косметичні засоби. Водночас в Європі ліки для онкохворих в рази дешевші. Як же треба ненавидіти український народ, щоб сформувати таку цінову політику!

- Як, на вашу думку, можна змінити ситуацію?

- Ліки «утридорога» в вітчизняних аптеках – це, припускаю, наслідок завищення їх митної вартості або маніпуляцій з первинними ціновими документами, тож до вирішення цієї проблеми повинні долучитися і митні, і податкові органи. Новий уряд має всі важелі, аби припинити оборудки, в результаті яких митна вартість та кінцева роздрібна ціна препаратів у кілька разів перевищує ціну виробника. Закликаю громадян надсилали наявну в них порівняльну інформацію про ціни на лікарські засоби та вироби медичного призначення, придбані в аптеках країн Євросоюзу та в аптеках України, до Мінохорони здоров’я, Мінекономіки. Можна скористатися електронною адресою центральних органів влади. Хто не знає, як це зробити – звертайтеся, допоможу.

http://svoboda.te.ua/