Саме ці Ñ�лова напиÑ�ані на Ñ�торінках збірки «Ð�а крилах мрій» юної поетеÑ�и Ð�аталі Лютак. ЦÑ� перша збірка уже вийшла у Ñ�віт Ñ– автор презентувала Ñ—Ñ— на оглÑ�д тернопільÑ�ьких Ñ�тудентів.
�атал� Лютак �ьогодні лише школ�рка і вона вихованка Тернопіль�ького обла�ного притулку дл� неповнолітніх. Як розповідає пи�ьменниц�, що з дитин�тва вона пише вірші і завжди мрі�ла видати �вою збірку.
Перший крок до здійÑ�неннÑ� Ñ—Ñ— бажаннÑ� виконали Ñ�пільно зуÑ�иллÑ�ми кафедри журналіÑ�тики ТÐ�ПУ ім. Ð’.Гнатюка у рамках проекту «Ð”опоможемо разом». Ð�агадаємо, що з цим проектом тернопільÑ�ькі Ñ�туденти увійшли у деÑ�Ñ�тку кращих на міжнародному конкурÑ�Ñ– у Санкт-Петербурзі, що Ñ�пеціалізувавÑ�Ñ� на волонтерÑ�ькій тематиці.
У збірку «Ð�а крилах мрій» увійшло 56 віршів різної тематики. Ð�а Ñ�торінках відкриваєтьÑ�Ñ� Ñ�віт мрій пиÑ�ьменниці, Ñ�кий розміщений у декількох розділах. Важливими Ñ– знаменними Ñ” молитви Ð�аталі Лютак:
Св�тий небе�ний Отче, Царю мій
Стою � на колінах й молю�� до тебе.
Про�ти мене за те, що � згрішила
Я молю�� і дивлю�� у небо.
Я д�кую за те, що � жива,
Я д�кую за те, що � здорова.
Допоможи мені прожити без гріха
По�лухати тебе завжди готова.
Я молю�� до тебе, руки �клавши,
Я молю�� до тебе не до�павши
Тієї ночі, що Ти дав мені
Я д�кую, � дуже д�кую тобі.
Загалом, у�і вірші юної пи�ьменниці �повнені надії. Хоч перша збірка побачила �віт лише декількома примірниками, проте поете�а не за�мучуєть��. �дже вона �подіваєть��, що ще прийде її зірковий ча�. � у�ім при�утнім на презентації вона ви�ловила под�ку віршем. Пише Погл�д
ßêùî âè ïîì³òèëè ïîìèëêó, áóäü ëàñêà, âèä³ë³òü íåïðàâèëüíèé òåêñò òà íàòèñí³òü Ctrl+Enter. Äÿêóºìî, ùî ðîáèòå íàñ êðàùèìè.
Áóäü ëàñêà, íå ïèø³òü ïîâ³äîìëåííÿ, ùî ì³ñòÿòü îáðàçëèâ³ ³ íåöåíçóðí³ âèñëîâè, çàêëèêè äî ì³æðåë³ã³éíî¿, ì³æíàö³îíàëüíî¿ òà ì³æðàñîâî¿ âîðîæíå÷³. Òàê³ êîìåíòàð³ áóäóòü âèäàëåí³.
Áåçáàð’ºðí³ñòü ñòຠñò³éêîþ òîä³, êîëè º ëþäè, ÿê³ ùîäíÿ òðèìàþòü ¿¿ ó ôîêóñ³ óâàãè â ãðîìàäàõ, ì³í³ñòåðñòâàõ òà ³íøèõ óñòàíîâàõ. Ñàìå ïðî öå éøëîñÿ ï³ä ÷àñ ïåðøî¿ çóñòð³÷³ ìåðåæ³ àìáàñàäîð³â áåçáàð’ºðíîñò³.
Ó ñó÷àñíîìó ìåãàïîë³ñ³, äå êîæíà õâèëèíà íà ðàõóíêó, âàíòàæíå òàêñ³ êè¿â ñòàëî íåçàì³ííèì ð³øåííÿì äëÿ òèõ, êîìó ïîòð³áíî øâèäêî òà çðó÷íî ïåðåâåçòè ðå÷³, ìåáë³, áóäìàòåð³àëè ÷è îáëàäíàííÿ. Òàêà ïîñëóãà ïîºäíóº îïåðàòèâí³ñòü, äîñòóïí³ñòü òà ³íäèâ³äóàëüíèé ï³äõ³ä äî êîæíîãî ê볺íòà.
Ñüîãîäí³ ñâ³é þâ³ëåé ñâÿòêóº äèðåêòîðêà Òåðíîï³ëüñüêî¿ ñïåö³àë³çîâàíî¿ øêîëè ¹7 — Ãàëèíà Ìèêîëà¿âíà Êîñòþê.
Ïèòàííÿ íàëåæíîãî îôîðìëåííÿ òðóäîâèõ â³äíîñèí – îäèí ³ç ïð³îðèòåòíèõ íàïðÿì³â ðîáîòè Äåðæàâíî¿ ïîäàòêîâî¿ ñëóæáè, îðãàí³â ì³ñöåâîãî ñàìîâðÿäóâàííÿ òà Äåðæïðàö³. Òîæ ñüîãîäí³ â Ãîëîâíîìó óïðàâë³íí³ ÄÏÑ ó Òåðíîï³ëüñüê³é îáëàñò³ áóëî ïðîâåäåíî ñï³ëüíó ðîáî÷ó çóñòð³÷ çà ó÷àñò³ â. î. íà÷àëüíèêà Ãîëîâíîãî óïðàâë³ííÿ ÄÏÑ ó Òåðíîï³ëüñüê³é îáëàñò³ Îëüãè ˳ùèíñüêî¿, çàñòóïíèêà íà÷àëüíèêà ϳâäåííî-Çàõ³äíîãî ì³æðåã³îíàëüíîãî óïðàâë³ííÿ Äåðæàâíî¿ ñëóæáè ç ïèòàíü ïðàö³ ³êòîðà Àíäð³é÷óêà òà ôàõ³âö³â â³äîìñòâ.
²íòåðàêòèâíà çóñòð³÷ áóëà ïðîâåäåíà â ðàìêàõ ðàìêàõ ïî¿çäîê Öåíòðó ðåã³îíàìè Óêðà¿íè. Ó÷àñíèêè ìàëè çìîãó îçíàéîìèòèñÿ ç ðîáîòîþ Âåðõîâíî¿ Ðàäè, ¿¿ ôóíêö³ÿìè òà ñòðóêòóðîþ.