На Тернопільщині зафіксували три випадки захворювання гепатитом С

Гепатит С – гостре антропонозне вірусне захворювання, що характеризується ураженням печінки, безжовтяничним, легким і середнього ступеня тяжкості перебігом гострого періоду хвороби й частим формуванням хронічного процесу, можливим розвитком цирозу печінки і гепатоцелюлярної карциноми.
Гепатит С займає перше місце у переліку факторів, що провокують хронічні захворювання печінки, випереджаючи гепатит В, алкоголь та навіть СНІД.
Збудником інфекції є РНК – вірус, характерною властивістю якого вважається генетична мінливість, що робить гепатит С надзвичайно небезпечним для організму людини і пояснює причину, по якій, ефективні ліки та вакцина досі не розроблені.
Джерелом інфекції є хворі та реконвалесценти. Основний механізм зараження – парентеральний, однак і вертикальний, і статевий, і контактно-кров’яний шляхи представляють загрозу в сенсі поширення інфекції, хоча зустрічаються набагато рідше.
Анамнестичними критеріями захворювання є отримування хворим упродовж останніх 4 місяців парентеральних маніпуляцій (переливання крові та її препаратів, пересадка органів від донорів, внутрішньовенне введення медикаментів, наркотиків) та процедур, що супроводжуються порушенням цілісності шкірних покривів (манікюр, педикюр, пірсинг, татуювання, татуаж та ін).
Характерною епідеміологічною ознакою гепатиту С є наявність груп ризику щодо виникнення захворювання, які одночасно служать джерелом зараження оточуючих:
- ін’єкційні наркомани;
- ВІЛ-інфіковані хворі;
- хворі гемофілією;
- пацієнти, які проходять гемодіаліз;
- особи, які перенесли трансплантацію органів чи підлягали гемотрансфузії (переливання крові);
- донори крові чи її компонентів;
- немовлята, матері яких заражені HCV;
- медичний персонал, що має контакт з кров’ю.
Інкубаційний період становить 35-85 днів. Сприйнятливість до гепатиту С висока. Імунітет стійкий.
Найчастіше захворювання протікає у безсимптомній формі, особливо в початковій стадії, і проявляється вже на тому етапі, коли розвивається цироз печінки або гепатоцелюлярна карцинома. Симптоми гепатиту С обумовлені характером перебігу.
Діагностика гепатиту С — це визначення антитіл специфічних імуноглобулінів (IgG, IgM) до вірусу HCV методом ПЛР чи ІФА.
Велике значення в профілактиці даного захворювання має суворий контроль донорської крові, виявлення хворих (вірусоносіїв) серед донорів та наркоманів, їх ізоляція й лікування. Також, варто обмежити покази до переливання крові та її препаратів: гемотрансфузії, гемодіаліз призначати лише за умовами, коли ризик летальності перевищує ризик інфікування гепатитом С.
Неспецифічний метод профілактики включає повсюдне застосування одноразових медичних інструментів, якими проводяться процедури, пов’язані з кров’ю, оснащення медичного персоналу одноразовими рукавичками, спеціальними засобами обробки приладів та інструментів багаторазового користування.
Доцільно проводити обстеження на предмет виявлення антитіл до вірусу гепатиту С у осіб, що входять в групи ризику.
Специфічні засоби профілактики гепатиту С (імуноглобулін, вакцина) на сьогодні не розроблені.