Люди звернулись за захистом до народного депутата Олександра Кеменяша. 91-річна Марія Іваниш зі села Колочави майже не рухається – через свій вік вона просто лежача. Микола Шегда зі села Запереділля паралізований, сам себе не обслуговує – без допомоги соціальних працівників обійтись не може.
Загалом, таких людей, що на старість потребують опіки держави, сьогодні у міжгірській Колочаві є дев’ятеро. Усі – мешканці Міжгірщини. Вони перебувають у соціальному закладі, який працює в селі вже 6 років. Нещодавно працівники і утриманці закладу одержали від районної влади неофіційне повідомлення, що центр збираються закрити. Для людей центр, попри недоліки, став рідним домом –*іншого вони просто не мають Міжгірський територіальний центр для обслуговування одиноких та непрацездатних громадян – класична установа, такі функціонують у багатьох містах України. В основному ці центри перебувають на балансі місцевих рад. Туди люди потрапляються за направленням місцевих управлінь соцзахисту. У селі Колочаві, як уже згадано, 6 років працює стаціонарне відділення Міжгірського терцентру. Відділення розраховане на 20 місць, нині там зайнято 9 ліжок. І ось виявилося, що в Міжгірській РДА зібралися цей заклад закрити.*Під час відвідин закладу відразу впадає в око, що там би не завадив ремонт. Старі вікна, двері, меблі, радянські ліжка – все це навіює сторонній людині не найкращі відчуття. Втім, утриманці закладу на це не зважають – іншого дому вони просто не мають. Та й звикли вони вже тут. Тому 61-річного Віктора Вишневського, котрий живе у центрі вже 4 роки, новина про закриття закладу просто привела у стан шоку. «Ставлення до нас тут нормальне, умови людські, претензій до працівників закладу немає, – зазначає пан Вишневський. – Я не розумію, кому ми заважаємо. Я родом із Міжгір’я. Так склалося, що втратив квартиру, – мені тепер нема куди піти». Євдокія Рубець, багаторічна мешканка центру, плачучи розповідає, що і рада би піти додому, до своєї доньки, але та – сама інвалід, глухоніма, тож не зможе за нею доглядати. А ще Євдокія Рубець не хоче, аби її донька бачила, як вона помре… 82-річна Олена Савка у закладі перебуває вже 4 роки. Як і інші, вона здивована, чого всі ці 4 роки все йшло нормально, а тепер від влади ось така новина… «Документів про закриття нам так і не показали, – зазначає працівниця закладу, медсестра Ірина Стець. – Втім, із району попередили про закриття найближчим часом». Працівники закладу додають, що останнім часом до закладу зачастили і всілякі перевірки. З останніх – пожежники та санепідемстанція. Вони сповістили, що в територіальному центі є суттєві порушення і тому його треба закрити. У санстанції кажуть: площі у соццентрі нестандартні У Міжгірській санепідемстанції автору матеріалу підтвердили наявність претензій до відділення. Як пояснив в. о. головного санітарного лікаря району Віталій Попович, наприкінці 2011 року його підлеглі перевірили заклад. Виявили два основні порушення: вода не відповідає стандартам; житлова площа на одного пацієнта не така, як вимагають норми. Вже у травні цього року санепідемстанція знову навідалася до Колочави. Порушення щодо води виправлено, а от щодо площі – ні. Згідно з нормою, на одного пацієнта має припадати близько 7 квадратних метрів. У колочавському стаціонарному центрі цього немає. «Треба або зменшити кількість пацієнтів, або розширити площу. Це основна наша вимога», – констатує головний санлікар району. Якщо порушення не буде виправлено, санепідемстанція дійсно може призупинити роботу центру. Тож наступний крок тепер логічно має бути за управлінням соцзахисту населення Міжгірської РДА. Саме цій структурі підпорядковане колочавське відділення терцентру. Запитання до керівниці управління – Наталії Маркович дійсно є. Перш за все: чи збираються взагалі в РДА виділити гроші на усунення порушень, які виявила санепідемстанція, і якщо заклад справді закривають (а офіційного повідомлення про це так і не було), то куди переселять його мешканців? На жаль, нам не вдалося поспілкуватися з чиновницею – на час нашого візиту до управління її не було на місці. Не вдалося й додзвонитися до неї ні на мобільний, ні на стаціонарний телефони. Працівники та утриманці закладу, тим часом, однаково занепокоєні майбутнім. Перші бояться втратити роботу, другі – людей, які за ними доглядають і до яких уже звикли.
Якщо ви помітили помилку, будь ласка, виділіть неправильний текст та натисніть Ctrl+Enter. Дякуємо, що робите нас кращими.
Будь ласка, не пишіть повідомлення, що містять образливі і нецензурні вислови, заклики до міжрелігійної, міжнаціональної та міжрасової ворожнечі. Такі коментарі будуть видалені.
Безбар’єрність стає стійкою тоді, коли є люди, які щодня тримають її у фокусі уваги в громадах, міністерствах та інших установах. Саме про це йшлося під час першої зустрічі мережі амбасадорів безбар’єрності.
У сучасному мегаполісі, де кожна хвилина на рахунку, вантажне таксі київ стало незамінним рішенням для тих, кому потрібно швидко та зручно перевезти речі, меблі, будматеріали чи обладнання. Така послуга поєднує оперативність, доступність та індивідуальний підхід до кожного клієнта.
Сьогодні свій ювілей святкує директорка Тернопільської спеціалізованої школи №7 — Галина Миколаївна Костюк.
Питання належного оформлення трудових відносин – один із пріоритетних напрямів роботи Державної податкової служби, органів місцевого самоврядування та Держпраці. Тож сьогодні в Головному управлінні ДПС у Тернопільській області було проведено спільну робочу зустріч за участі в. о. начальника Головного управління ДПС у Тернопільській області Ольги Ліщинської, заступника начальника Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці Віктора Андрійчука та фахівців відомств.
Інтерактивна зустріч була проведена в рамках рамках поїздок Центру регіонами України. Учасники мали змогу ознайомитися з роботою Верховної Ради, її функціями та структурою.