Вінницький письменник Василь Пастушина покаже своїх «Зелених кроликів»
- Роман «Зелені кролики» - то моє перше надруковане «дєтіще» великої прози, - розповідає Василь. - Він пов’язаний із добрячим кавалком мого життя, при чому це стосується не тільки тих подій, які описані в тексті, а чогось глобальнішого, синтезованішого і, звісно, особистішого. Попри те, що цей роман написаний під Львовом 2011 року і вже мені багато в чому не подобається, - я маю до нього теплий і ностальгійний сентимент. По-перше, це роман іронічний - насамперед самоіронічний - по-друге, він постмодерний, хай це слово не злякає читача, бо вживаю його як характеристику чисто форматну, по-третє, «кролики» - це данина всій отій псевдобогємній і псевдопоетичній дійсності, яка мене оточувала в якийсь час. Я дуже хочу, аби ви бачили в цьому тексті багато щирості і радості, адже саме таким хотів зробити цей роман. У ньому багато моїх знайомих, та й текст дуже особистісний, образи бралися з того, що знаходилося навколо, з досвіду. Хтозна, може, ви пізнаєте там себе.Талантам цього молодого хлопця немає меж. Вася добре знаний у Вінницькій області літературний критик, поет та журналіст. А віднедавна ще й письменник. Зовсім скоро у продаж надійде дебютний роман автора з чудернацькою назвою «Зелені кролики».
Роман ділиться на три частини. В першій герой-поет не без пригод добирається до Львова, де має відбуватися якийсь бахтінський карнавал, який утаємничені звуть слемом. Друга частина - це власне цей слем, звісно, із пригодами. Там подекуди починають виникати кролики і... любов.
- Ну, куди без неї, любові. І нехай вона вийшла в мене трохи гротескна, проте, вважаю, емоційна, - ділиться автор. - Судити, зрештою читачам. Третя частина - ночівля у Львові, в клондайку хіппі, розповіді напівреальних історій і багато містики та стьобу. Людям з почуттям гумору, гадаю, буде цікаво то все почитати. Хоча, якщо склалося враження, що це іронічна книжка і все, - то моя провина, бо ж і на катарсіс, хоча б невеличкий, я теж замахнувся. Головне в книжці - багато-багато сюжетів, чи пак доль людей, яких зустрічає літературний герой. І подекуди вони ой, які непрості.
Не зважаючи на те, що Василь почав писати раніше поезію ніж прозу, він завжди бачив себе прозаїком.
- Почав писати прозу трішки пізніше, ніж поезію, десь на першому курсі університету. З того часу написав, між нами, кілометри сторінок. Скажу більше, завжди себе бачив у прозі і завжди до неї свідомо прагнув, - каже Василь. - Є у мене багацько недоконаних текстів (тобто вони конають, але ще недоконали) і, швидше за все, зроблю колись макабричне спалення рукописів, які, як ви знаєте, не згорять, або залишу дружині і вона після моєї смерті надрукує їх і вони для майбутньої цивілізації стануть книгами пророка. Естетика ж зміниться. Але це я щось відхилився від питання. Зізнаюсь, я люблю більше прозу за поезію. І нехай грім уб’є у мені поета за такі слова, але, їй-богу, проза розширює рамки настільки, що прагнеться денно і нощно щось творити. Це як наркотик. Але це й відповідальність перед текстом і перед собою.
Свій роман «Зелені кролики» Василь Пастушина написав за два місяці.
- В деякій мірі це був експеримент. Розкажу вам секрет його творення, на що ще нікому не звертав увагу. В тижні, як ви знаєте, сім днів, - розповідає автор. - В час, коли я писав «кроликів», я закінчував навчання в Львівськім університеті ім. Франка, де пари тривали чотири дні, від понеділка по четвер. П’ятницю і вихідні дні я обрав для писанини і саме в ці дні мав написати відповідну кількість сторінок. Це я розказую мій конкретний підхід, так що не шукайте тут якоїсь об’єктивної логіки. Отож, чотири дні я вчився, а три писав, у навчання і писанини були визначені дні, і жодне з цих занять не могло залізти не на свій день. Що стосується об’єму, то це було десь 30 тисяч знаків в день. Хто не знаходить час для писання, спробуйте відгородитись від усього і обрати собі конкретний день для творчості. Або два. І не дозволяйте нікому і нічому вас відволікати. Побачите - діє.
Спочатку «Зелені кролики» були зовсім не «зеленими», і взагалі не «кроликами»
- Спочатку роман називався «Місто слів і звуків», що було водночас алюзією до Львова і до власного міста-книги, - каже Вася. - Проте один з найкращих сучасних письменників Володимир Лис, прочитавши цей текст і давши конструктивні зауваження, сказав, що тут таки ввижаються «Зелені кролики», тому треба і книжку так назвати. Обкладинку для книги розробив якийсь чоловік, який чи працює із видавництвом чи видавництво його попросило зробити обкладинку. Я не знаю. Я з ним поки що не знайомий. Попри це, обкладинка мені як автору дуже подобається. Для тих, хто не гортав книжку, скажу, що вас чекає сюрприз, видавництво вмудрилося зробити кролика на кожній сторінці. Тобто вони там справді ввижаються і скачуть.
Роман вже продається. Його можна придбати у тих мережах книгарень, з якими співпрацює видавництво «Твердиня». Мереж багато, але, гадаю, не достатньо, - каже автор. Якщо вам кортить отримати примірник «Зелених кроликів», можете написати на е-мейл: past17@ukr.net. І автор Василь Пастушина обіцяє, що ви отримаєте книжку за видавничою ціною і з автографом.
- Я не тільки розраховую писати прозу, - я її вже пишу. Гадаю, своєю наступною книжкою (плюю через ліве плече і стукаю по дереву) я вас здивую. Можу сказати, що це буде щось сюжетне і, звісно, іронічне, - каже Василь. - Бажаю вам гарного полювання на кроликів, і хай ця книжка принесе вам радість.
Якщо ви помітили помилку, будь ласка, виділіть неправильний текст та натисніть Ctrl+Enter. Дякуємо, що робите нас кращими.
Будь ласка, не пишіть повідомлення, що містять образливі і нецензурні вислови, заклики до міжрелігійної, міжнаціональної та міжрасової ворожнечі. Такі коментарі будуть видалені.
Безбар’єрність стає стійкою тоді, коли є люди, які щодня тримають її у фокусі уваги в громадах, міністерствах та інших установах. Саме про це йшлося під час першої зустрічі мережі амбасадорів безбар’єрності.
У сучасному мегаполісі, де кожна хвилина на рахунку, вантажне таксі київ стало незамінним рішенням для тих, кому потрібно швидко та зручно перевезти речі, меблі, будматеріали чи обладнання. Така послуга поєднує оперативність, доступність та індивідуальний підхід до кожного клієнта.
Сьогодні свій ювілей святкує директорка Тернопільської спеціалізованої школи №7 — Галина Миколаївна Костюк.
Питання належного оформлення трудових відносин – один із пріоритетних напрямів роботи Державної податкової служби, органів місцевого самоврядування та Держпраці. Тож сьогодні в Головному управлінні ДПС у Тернопільській області було проведено спільну робочу зустріч за участі в. о. начальника Головного управління ДПС у Тернопільській області Ольги Ліщинської, заступника начальника Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці Віктора Андрійчука та фахівців відомств.
Інтерактивна зустріч була проведена в рамках рамках поїздок Центру регіонами України. Учасники мали змогу ознайомитися з роботою Верховної Ради, її функціями та структурою.