Умови проживання стали неможливими

Тіж хто залишились, а таких близько 40 з понад 70 приписаних, уже більше півроку живуть в напіваварійних умовах. Відсирілі стіни покрилися грибком та з них почала обпадати штукатурка, а відра та тазики – фактично незмінні атрибути повсякдення людей

Житло є, але жити неможливо. Близько 60% усього житлового фонду Вінниці потребує капітального ремонту. Це переважно старі будівлі в центрі міста, «хрущовки» і … гуртожитки.

- Ну що, ідемо, подивитесь, як ми тут живемо, - запрошує власниця кімнати в гуртожитку на Київській, 158 Наталія Бондар. – Тільки не лякайтеся.

В одній із двох секцій на другому поверсі в коридорі на мотузці сушиться одяг, складуються зайві речі, взуття тощо. В іншій – старі вікна, двері, меблі.

Але в найбільш плачевному стані – обидві кухні та душові. Іржава сантехніка, до якої підключені бойлери (централізованої гарячої води в гуртожитку немає), облуплені стіни та стеля, на якій більше плям ніж чистого від них та грибка місця. А на іншій кухні – зі стелі взагалі звисає плитка, яка може впасти в будь-який момент. Судячи з того, що за столом біля вікна назбиралася уже гора такої ж плитки, це вже траплялося не раз.

На одну з головних проблем гуртожитку «натякає» рядок відер, які стоять на підлозі на цій же кухні.

- З зими, як почало текти, так і до цього часу, - каже Наталія Бондар. - Бабцю Ніно, покажете свою кімнату, я пресу привела? – звертається вона до сусідки.

- Та будь ласка, ось ще з лютого така картина, полюбуйтеся, - показує Ніна Лучко на стелю своєї кімнати та грибок, який «окупував» її. – Я живу тут 25 років, а таке вперше бачу. Спочатку злякалась як це так, а потім – запалення легень отримала через цю сирість та запах. Через якийсь час знову потекло - я знову захворіла.

В сусідній кімнаті ситуація приблизно така сама.

- Тільки штукатурка вже починає поступово обсипатися, батько приїхав з села був – то вирішив обдерти грибок, то тепер все на стіл почало сипатися та капати, а там продукти, - каже молода мама Ірина Шевчук. – Діти постійно хворіють.

До квітня в цій кімнаті дівчина жила разом з сестрою та батьками, а потім молода сім’я (вона, з двома дітьми та чоловіком) переїхала в сусідню вільну кімнату.

А от кімната самої Наталі Бондар пустує.

- Жити тут стало неможливо, - каже жінка, показуючи на чорні від цвілі стіни та шпалери, які звисають з них та стелі. – Зараз, тиждень тому почали робити ремонт даху, на умовах співфінансування: 30% коштів збирають люди, решту – дає міська рада, але той, хто живе на першому поверсі, не дуже квапляться здавати гроші, кажуть, їм не тече.

Але, навіть якщо буде відремонтований дах, люди переживають, що ремонту надовго не вистачить.

- Будинок уже дав тріщину і починає перекошуватися, потрібні серйозніші роботи, - кажуть мешканці. – Сусідній будинок планують реконструювати, зробити там багатоповерхівку. Ми б дуже хотіли, щоб вони взяли і наш будинок, ми навіть готові доплатити, але якби тільки мати комфортні умови для проживання.

Втім, представник інвестора, який планує перетворити сусіднє приміщення за адресою - Київська, 164, в сучасну 10-поверхівку з торговельно-офісними та житловими приміщеннями, каже, що на даний час питання стоїть тільки про реконструкцію одного будинку і це не гуртожиток.

- Цей будинок на Київській, 164 ми реконструюємо – адже приміщення у нашій власності, гуртожиток, про який іде мова, – це комунальна власність, тому людям було б правильніше спочатку звертатися до міської ради, - каже представник інвестора Валентин Баньковський.

Теоретично, якби в цьому будинку мешканці створили б ОСББ, то вони були вправі самі розпоряджатися своїм майном.

- Але для цього, їм щонайменше потрібно отримати статус багатоквартирного житлового будинку, а не гуртожитку, - каже голова ГО «Кредо» Володимир Хорошев.

Тому на сьогодні в мерії бачать єдиний шлях вирішення проблем цього гуртожитку – капітальний ремонт на умовах все того ж співфінансування та додають, людям потрібно забути про те, що хтось щось зробить замість них, адже і квартири, і кімнати в гуртожитках - це приватна власність .

- Пошук інвестора для цього чи іншого будинку – це непросте завдання, одне діло, коли будинок пустий, а інше – коли житловий і людей потрібно кудись відселяти. Такої можливості в нас фактично немає, у місті створений маневрений фонд житла, але за ним числиться тільки дві квартири, і перспектив для збільшення цього фонду я на даний час не бачу, - каже директор департаменту житлового господарства Сергій Кушнір. – Тому для мешканців – єдина перспектива робити капітальний ремонт.

 До речі, гуртожиток на Київській, 158 був побудований у 1978 році. Сьогодні в ньому прописано більше 70 людей, хоча, за словами мешканців, реально проживає близько половини. Частина мешканців залишили свої кімнати, деякі з них здаються в оренду. Востаннє дах ремонтували в 2006 році. Тоді його просто покрили шаром рубіройду. Цього разу капремонт даху оцінили в близько 80 тисяч гривень, з яких мешканці мають заплатити 25 тисяч.

20minut.ua