Біля запорізької легендарної нині вбраної білим цвітом Груші Шевченка квітне й грушка Ликера. А ось, грушка Оксана всохла.
Запорізька Груша Тараса Шевченка – місце, так би мовити, намолене. Тут, середмістя, під легендарною старою грушою постійно збираються місцеві просвітяни та митці – читають вірші Тарасові та власні, співають пісні. Ця груша – історична пам’ятка. За переказами, Тарас Шевченко влітку 1843 року (за іншим джерелом у 1842 році), коли мандрував Дніпровими порогами та на Хортицю, квартирував у старого запорозького козака Прокопа Булата. Разом з його сином Романом, до речі, однолітком Тараса, ходив на Хортицю, декілька разів обійшов довкола. А через спекотні ночі ночував у альтанці під грушою.
Козацьке селище зруйновано, ніц не лишилось. А ось, груша вціліла. Щовесни рясно квітне, плодоносить.
Декілька років тому поряд зі старою грушою проросли два деревця. Просвітяни, що тут постійно бувають, упорядковують територію тощо, одну з грушок назвали Оксаною Коваленко – на честь першого дитячого кохання Тараса. А другу – Ликерою Полусмак, з якою Шевченко мав намір одружитися, та йому наставила роги.
Грушка Оксана – всохла. Певно, іншого й не скажеш: «Кохайтеся чорноброві, та не з москалями…»
А ось, грушка Ликера – росте та квітне, щоправда, ще не плодоносить. Просвітяни на нею щороку чорну шальку чіпляють, бо вона, мабуть, спокушає свій гріх.
Ликера Полусмак (Полусмакова) – наймичка Карташевських. Її цінували за майстерність добре вишивати. Шевченко до неї залицявся. Перший букет степових квітів Ликера зневажливо кинула під паркан. Вимагала панських дарунків. Кавалер й розвісив вуха, бо дуже хотів мати сім’ю, дітей. Попри застереження друзів, визволив її з кріпацтва та перевіз до Петербурга, винайняв квартиру, купив модний одяг… і застукав кралю у ліжку з вчителем, якого найняв вчити її грамоті.
На старість років Ликера чи то зовсім здуріла, хтозна, та вбралась у все чорне й поперлась до Канева. Так в чорному весь час й ходила. Квартирувала неподалік від Чорної гори та вишивала чорними нитками рушники, розстилала їх на могилі Шевченка та голосила. Так й померла, там й похована.
Можливо, у Запоріжжі грушка Ликера переживе й стару Грушу Шевченка. Але повіку їй носити чорне.
Петро Олійник
Всі статті автора
Якщо ви помітили помилку, будь ласка, виділіть неправильний текст та натисніть Ctrl+Enter. Дякуємо, що робите нас кращими.
Будь ласка, не пишіть повідомлення, що містять образливі і нецензурні вислови, заклики до міжрелігійної, міжнаціональної та міжрасової ворожнечі. Такі коментарі будуть видалені.
Безбар’єрність стає стійкою тоді, коли є люди, які щодня тримають її у фокусі уваги в громадах, міністерствах та інших установах. Саме про це йшлося під час першої зустрічі мережі амбасадорів безбар’єрності.
У сучасному мегаполісі, де кожна хвилина на рахунку, вантажне таксі київ стало незамінним рішенням для тих, кому потрібно швидко та зручно перевезти речі, меблі, будматеріали чи обладнання. Така послуга поєднує оперативність, доступність та індивідуальний підхід до кожного клієнта.
Сьогодні свій ювілей святкує директорка Тернопільської спеціалізованої школи №7 — Галина Миколаївна Костюк.
Питання належного оформлення трудових відносин – один із пріоритетних напрямів роботи Державної податкової служби, органів місцевого самоврядування та Держпраці. Тож сьогодні в Головному управлінні ДПС у Тернопільській області було проведено спільну робочу зустріч за участі в. о. начальника Головного управління ДПС у Тернопільській області Ольги Ліщинської, заступника начальника Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці Віктора Андрійчука та фахівців відомств.
Інтерактивна зустріч була проведена в рамках рамках поїздок Центру регіонами України. Учасники мали змогу ознайомитися з роботою Верховної Ради, її функціями та структурою.