На Україну невдовзі чекає ще одне покращення. Цього разу трудове. Прийнятий в першому читанні проект Трудового кодексу планує повернути Україну в глухе середньовіччя. Ним суттєво обмежуються права найманих працівників та їхніх профспілок, а тривалість робочого дня збільшується з нинішніх 8-ми до 12-ти годин на добу.
Іншими словами, у випадку прийняття кодексу, працювати багатьом доведеться щодня на чотири години більше. При цьому за ті ж самі гроші. Згадка про середньовіччя тут є абсолютно доречною, адже, як відомо, саме вимога лімітованого 8-годинного робочого дня, була незмінним атрибутом соціального дискурсу з самого початку 19-го століття. Варто зауважити, що в тому ж 19-му столітті урядами більшості європейських країн вимога була виконана. Більш того, в деяких випадках результати перевищили сподівання. Так у Франції, Німеччині та Австралії тривалість робочого дня обмежена 7 годинами. Звичайно на скорочення робочого дня можновладці йшли не від переповнюючого їх гуманізму та християнської любові до ближнього. Кожна поступка була результатом жорсткого супільного протистояння. Так наслідками революцій 1848-1849 років – стала не лише весна народів, але й перші обмеження тривалості праці. Власне й відоме нам з дитинства святкування Першого травня, розпочиналось зокрема, як щорічні маніфестації робітників на захист свого права працювати не більше 8 годин. Найбільший цинізм української ситуації полягає в тому, що скасовують це право ті, хто з найбільшим пафосом беруть участь в вітчизняних майовках та постійно підкреслюють свою відданість традиціям «країни робітників та селян». Ті, хто прийшов до влади за рахунок голосів насамперед найманих працівників індустріального сходу та півдня. Ті, хто найбільш майстерно використовують в своїй агітації саме ліву риторику. При цьому реформатори не розраховують зустріти будь-який відчутний спротив. Не секрет, що Україна займає одне з останніх місць в світі по активності робітничого руху і навіть відновлення практики багатомісячних невиплат зарплатні на державних підприємствах не вивело на вулиці їхніх працівників. Генрі Форд якось сказав, що працювати людину примушує виключно два чинники: бажання заробітної платні та страх її втратити. Своєю пасивністю українці доводять, що існують і інші, невідомі американському автомобілебудівнику фактори. Причини такої суїцидальної поведінки можна шукати довго. Проте на цьому нелогічність українських пролетаріїв не закінчується. Очевидно, що робітники підприємств, уперто голосуючи за списки, в яких балотується їхній власник, добровільно відмовляються від представництва своїх інтересів в органах державної влади, віддаючи мандати своїм природнім опонентам. Пише www.0352.com.ua
Якщо ви помітили помилку, будь ласка, виділіть неправильний текст та натисніть Ctrl+Enter. Дякуємо, що робите нас кращими.
Будь ласка, не пишіть повідомлення, що містять образливі і нецензурні вислови, заклики до міжрелігійної, міжнаціональної та міжрасової ворожнечі. Такі коментарі будуть видалені.
У сучасному мегаполісі, де кожна хвилина на рахунку, вантажне таксі київ стало незамінним рішенням для тих, кому потрібно швидко та зручно перевезти речі, меблі, будматеріали чи обладнання. Така послуга поєднує оперативність, доступність та індивідуальний підхід до кожного клієнта.
Сьогодні свій ювілей святкує директорка Тернопільської спеціалізованої школи №7 — Галина Миколаївна Костюк.
Питання належного оформлення трудових відносин – один із пріоритетних напрямів роботи Державної податкової служби, органів місцевого самоврядування та Держпраці. Тож сьогодні в Головному управлінні ДПС у Тернопільській області було проведено спільну робочу зустріч за участі в. о. начальника Головного управління ДПС у Тернопільській області Ольги Ліщинської, заступника начальника Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці Віктора Андрійчука та фахівців відомств.
Інтерактивна зустріч була проведена в рамках рамках поїздок Центру регіонами України. Учасники мали змогу ознайомитися з роботою Верховної Ради, її функціями та структурою.
З глибоким сумом повідомляємо про непоправну втрату – 28 червня 2024 року відійшов у вічність відомий тернопільський лікар, анестезіолог, багаторічний заступник головного лікаря з медичної частини третьої міської лікарні м. Тернопіль, Русин Богдан Романович. Його відданість медицині та турбота про здоров'я мешканців нашого міста назавжди залишаться у нашій пам'яті.