Чи отримають бійці АТО безкоштовну реабілітацію в державних санаторіях?

Кілька днів тому knk.media розповідав у яких нелюдських умовах реабілітують воїнів у Чернівцях, де сюжет психлікарень із фільму жахів — реальність.

Знаючи в якому стані іноді перебувають наші державні санаторії, чиновники видали указ про заходи щодо створення належної матеріально-технічної бази для лікування, реабілітації та оздоровлення військовослужбовців. Цим указом Кабміну ще в лютому було доручено провести перевірку стану лікувальних закладів, де реабілітують воїнів АТО та в яких умовах утримують наших поранених захисників. Зазначимо, що за інформацією Центру досліджень соціальних комунікацій, клінічну базу для оздоровлення «атовців» в Україні становлять 11 лікарень відновного лікування — це 1 тисяча 888 ліжок, згодом до них долучилися обласні госпіталі інвалідів війни — ще 7 тисяч 248 ліжок, сім фізіотерапевтичних лікарень, понад 12 тисяч ліжок ЗАТ «Укрпрофоздоровниці» та відомчих санаторно-курортних закладів.

З огляду на очікувані урядові ревізії, Комітет Народного Контролю ще у березні цього року направив звернення до Президента, Прем’єра, Кабміну та МВС із проханням залучити представників громадськості до процесу перевірок оснащення, інвентаризації закладів, що можуть займатися реабілітацією та оздоровленням поранених. Проте з того часу ми не отримали жодної(!) відповіді, бо, певно, вона загубилась серед звалища чиновницьких обіцянок. Та складати руки — це не про КНК. Саме тому ми продовжуємо надсилати звернення до високопосадовців, щоб все-таки "вибити" з них можливість можливість здійснювати нам належним чином народний контроль - перевіряти де і в яких умовах проходить цей вагомий етап життя воїна.

А він таки є вирішальним, бо за словами магістра психології, гештальт-терапевта Марини Кехтер, якщо реабілітація не буде проведена, то у найближчі 20 років хлопці-вояки матимуть серйозні проблеми. «Не лише медики знають про «в’єтнамський» і «афганський» синдроми. У 1970-х роках у США у 25 % учасників бойових дій, які навіть не мали каліцтва, згодом загострилися різні психічні та психологічні порушення, а серед поранених і покалічених таких було 42 %. До 100 тисяч ветеранів у різний час наклали на себе руки, а від 35 до 45 тис. донині ведуть усамітнене життя», – зазначила Кехтер. Якщо ми не хочемо повторення такого сценарію, воякам потрібно провести якісну реабілітацію, водночас фізіологічну і психічну. А умови, в яких вона проходить, є суттєвим чинником, насамперед, для їх емоційного комфорту.

Як правило, медичною реабілітацією та, власне, путівками в санаторії займаються регіональні Департаменти соціального забезпечення. Для цього вони створюють всілякі державні програми оздоровлення. Як-от, «Турбота» в Закарпатській області, цільова програма з реабілітації на Київщині або «Сильні духом» на Львівщині. До прикладу, в липні цього року Київська обласна держадміністрація відрапортувала про цільову програму з оздоровлення, за якою ОДА рекомендує для демобілізованих 6 санаторіїв, у які можна отримати безкоштовну путівку. На програму з держбюджету було виділено 5 мільйонів гривень. Бійцям на вибір запропонували такі санаторії: Комунальний заклад КОР Київська обласна лікарня відновного лікування, м. Миронівка, Санаторій «Україна», смт. Ворзель, Санаторій «Дубки», м. Ірпінь, Санаторій «Ворзель», смт. Ворзель, Санаторій «Жовтень», територія Конча Заспа, Санаторій «Перемога», смт. Ворзель.

Я зробила моніторинг кількох вказаних санаторіїв і поспілкувалась із головними лікарями. Ось що нам вдалось дізнатися:

У Київській обласній лікарні відновного лікування для воїнів АТО виділяється всього 15 гривень на день на харчування. Незважаючи на те, що 2 роки тому тут був зроблений косметичний ремонт, умови залишають бажати кращого: для всіх палат спільний душ і туалет та коридор. За путівкою вартістю у 4600 гривень пацієнт має право на розміщення у 4-місній палаті без жодних зручностей. Із воїнами АТО ситуація трошки краща: їм надають місце у 3-місній палаті, у якій навіть є телевізор. Але, за словами головного лікаря Олександра Петровича Горкуші, це них класична обласна лікарня, ремонт звівся до того, що «десь трохи підлатали, і було це не задля воїнів АТО, а тоді, коли ще й мови не було про держпрограму». Лікар розповів, що на сьогодні жодного демобілізованого в них на лікуванні немає, а за останній рік відновлювалось всього близько 10 «атовців».

У другому анонсованому Київською облрадою санаторії «Перемога», що знаходиться у селищі міського типу Ворзелі, нас не по-дитячому здивували: персонал взагалі ні сном ні духом не чув про безкоштовні путівки для військових. knk.media запевнили, що в жодних тендерах на держпрограми санаторій участі не брав, і, відповідно, ніхто в них не готує номери для демобілізованих. Тобто, виявляється, нас знову дурять! Схоже, Київській облраді необхідно серйозніше ставитись до оприлюднених даних.

У санаторії «Ворзель» головний лікар Олена Григорівна Сирих розповіла, що в закладі воїнам надані всі умови для комфортного лікування: люди з посттравматичним синдромом навіть живуть у одномісних номерах із всіма зручностями. У кожному є телевізор та холодильник. Середня вартість проживання для звичайного пацієнта у «Ворзелі» складає 350 гривень на день. «Атовців» же приймають безкоштовно. «Військові живуть у нас, як в готелі, вони отримують масаж, озокеритові процедури та психологічну допомогу», — зазначила лікар. Також, за її словами, демобілізованим приділяють особливу увагу, як особливим пацієнтам. Проте «Ворзель» — це тільки крапля у морі.

Решта санаторіїв теж підлягають ретельній перевірці і ми її продовжимо. Варто також зазначити, що у жодному із закладів не готувались спеціально для прийняття на лікування військових, не робили завчасно ніяких ремонтів. Держава тільки компенсує вартість путівки.

Схоже, в наших урядовців є очевидна зацікавленість у тому, щоб не допустити Комітет Народного Контролю до моніторингу умов реабілітації військових. Як показало наше дослідження, можновладцям є що замовчувати, адже умови в санаторіях далекі від ідеалу. КНК й надалі відстежуватиме процес реабілітації демобілізованих, адже це хоч трішки може покращити життя постраждалих солдатів. Ветерани мають стати не об’єктами жалю та співчуття, а рушієм позитивних змін в історії!
 

Савко Лілія
Всі статті автора