Невелике село Залісці в Західній Україні називають другим Ватиканом, містом священиків чи просто кузнею кадрів для церкви. Тут стали священиками більш ніж 300 осіб, випередивши за чисельністю місцевих фермерів, вчителів і водіїв. Значна частина залісецьких священиків служить у Росії, але в липні, коли православні відзначають хрещення Русі, вони відвідують свою малу батьківщину.
Слово “залісці” з наголосом на другий склад, означає, що село розташоване за лісом. Правда, за 700 років існування села місцевість навколо сильно змінилася, і тепер воно стоїть якраз посеред лісу. Залісці, розташовані осторонь від усіх трас, вкриті кронами гігантських беріз, каштанів, кленів і волоських горіхів, виявити неможливо навіть з гелікоптера. Не так просто відшукати шлях до села і низом. Після дощу дороги, які так можна назвати з великою часткою оптимізму, перетворюються в пастку для машин і гумових калош. Проїхати можна тільки кіньми – їх тут запрягають двійками в невеликі дерев’яні візки, що нагадують колісниці древніх римлян. Процокає подібний транспорт, і на вулицях стає так тихо, що можна чути, як крутяться лелеки у своїх величезних, схожих на рятувальні круги, гніздах. Але от масово, як під час епідемії якої, священики стали з’являтися наприкінці 1970-х років. Дивишся, людина все життя шофером була, їздила на важкому тракторі, збирала цукровий буряк і раптом в 40-50 років стала священиком - Знаєте, до нас зазвичай тільки один раз приїжджають, – про всяк випадок попереджає глава сільради Марія Копач, – вдруге таку дорогу осилити неможливо. Ми так мало вибори президентські не зірвали. Де перший будинок на пагорбі стоїть, там взимку завжди дорогу замітає, і нас повністю відрізає від світу. Ось там якраз бюлетені і застрягли. Довелося запрягати сани, тягнути їх через замети – адже в нас і до мінус тридцяти буває. Чому саме тут, у такому потаємному місці виникло невичерпне джерело священнослужителів, однозначно сказати не може ніхто. Це факт тим більше дивний, що за вісім кілометрів, якщо йти навпростець через ліс, розташована знаменита православна святиня – Почаївська лавра, яка, за ідеєю, і повинна була б стати кузнею кадрів. Але феномен виник саме в Залісцях. - Віра в цій землі була завжди, храм наш ніколи не закривали, – каже голова місцевої адміністрації Марія Петрівна, у якої в кабінеті на місці традиційного президентського портрета висить Почаївська ікона Божої Матері. – Але от масово, як під час епідемії якої, священики стали з’являтися наприкінці 1970-х років. Дивишся, людина все життя шофером була, їздила на важкому тракторі, збирала цукровий буряк і раптом в 40-50 років стала священиком. Можна сказати, прямо залишали люди трактори в полі і йшли в храм. Галина Шляхтюк, директор місцевого Будинку культури, буденно перераховує тих, хто круто змінив свою долю. Довгий список прізвищ оповідає про якусь дивну неминучість звернення до Бога. - Ось Дмитро Киричук довго вчився на хірурга, в Тернополі працював у районній лікарні, а потім став священиком, – каже Галина Іванівна. – Толік Семора журналістом був у великій газеті – священиком став. Старший Бойків серйозно радіоелектронікою займався – став священиком. - Тобто, ким би людина не хотіла стати, все одно вона буде священиком? – Уточнюємо про всяк випадок. - Виходить так, – погоджується вона. – Відтоді так і повелося у нас, що практично у всіх сім’ях є священики, монахині або матінки, зайдіть в будь двір – не промахнетеся.
Якщо ви помітили помилку, будь ласка, виділіть неправильний текст та натисніть Ctrl+Enter. Дякуємо, що робите нас кращими.
Будь ласка, не пишіть повідомлення, що містять образливі і нецензурні вислови, заклики до міжрелігійної, міжнаціональної та міжрасової ворожнечі. Такі коментарі будуть видалені.
У сучасному мегаполісі, де кожна хвилина на рахунку, вантажне таксі київ стало незамінним рішенням для тих, кому потрібно швидко та зручно перевезти речі, меблі, будматеріали чи обладнання. Така послуга поєднує оперативність, доступність та індивідуальний підхід до кожного клієнта.
Сьогодні свій ювілей святкує директорка Тернопільської спеціалізованої школи №7 — Галина Миколаївна Костюк.
Питання належного оформлення трудових відносин – один із пріоритетних напрямів роботи Державної податкової служби, органів місцевого самоврядування та Держпраці. Тож сьогодні в Головному управлінні ДПС у Тернопільській області було проведено спільну робочу зустріч за участі в. о. начальника Головного управління ДПС у Тернопільській області Ольги Ліщинської, заступника начальника Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці Віктора Андрійчука та фахівців відомств.
Інтерактивна зустріч була проведена в рамках рамках поїздок Центру регіонами України. Учасники мали змогу ознайомитися з роботою Верховної Ради, її функціями та структурою.
З глибоким сумом повідомляємо про непоправну втрату – 28 червня 2024 року відійшов у вічність відомий тернопільський лікар, анестезіолог, багаторічний заступник головного лікаря з медичної частини третьої міської лікарні м. Тернопіль, Русин Богдан Романович. Його відданість медицині та турбота про здоров'я мешканців нашого міста назавжди залишаться у нашій пам'яті.