Все частіше таке зі мною трапляється: стою на пішохідному переході, роблю крок вперед – і саме в цей момент на зебру вкочується авто. Воно їде вальяжно, бо водій цього агрегату, дивлячись мені прямо в очі, посміхається гордовитою усмішкою господаря життя і продовжує наїжджати на мою зебру і на мене.
Я роблю боязкий крок вперед, адже у мене законне право пройти по пішохідному переходу, а він, господар життя, повинен поступитися, але цей крок залишається лише мрією. Я ганебно задкую, а авто, не пригальмовуючи, проїжджає. І так день у день...
Кожного разу моє елементарне право перейти дорогу – порушується, причому «господарі життя» бувають найрізноманітніші: іноді це «розвалюхи» з чимось невиразним всередині, але частіше це красиві доглянуті жінки на дорогих авто і красиві доглянуті чоловіки на ще більш дорогих машинах.
Але мова не про них, мова про нас, чиї права порушують щоденно і процес цей перетворився на норму. Не замислювалися? Розмірковуємо далі.
Є така дрібниця – вибори. Те, чим ми взагалі не керуємо. Яку солодку ілюзію нам дають політики у вигляді єлейних промов і гарних кольорових картинок за кілька місяців до виборів! Як правило, ми стільки яскравих кольорів і такого білого паперу в звичайному житті й не бачимо. В будень у нас тарифи, діти, копійка замість зарплатні. Але якими фарбами грає навколишнє середовище перед виборами – і твій голос важливий, і тільки ти все вирішуєш, і візьміть нашу брошурку вона вас зігріє ...
Гаразд, я візьму, нехай гріє. Гарно: хтось намагався викликати в мені позитивну емоцію при погляді на пихатого тридцятирічного «мажора», у якого підборідь більше ніж моїх скромних гріхів. Дивлюся в його «фотошоплені» очі, намагаюся зрозуміти, чим він себе так роз’їв в такі юні роки. Позитиву нуль. Гаразд, може він хороший сім’янин і досвідчений управлінець.
Але й це дрібниці. Вибори – це час, коли гарбуз перетворюється на карету, а пацюки на людей. Після дванадцятої нуль-нуль все стане на свої місця. Але до цього нехай буде магія! Наприклад: Омельченко кращий друг киянина! Щиро співчуваю. Як він відкопався, до речі? А я ж казала раніше: потрібно сіллю посипати, щоб напевно.
Є і крупніші монстри. Виповзли такі «раритети», як Янукович, тепер уже молодший, з публічним визнанням непричетності у справі розстрілів на Майдані, та його кращий друг Олександр Клименко.
А що ми? Ми, яких давлять на пішохідних переходах; ми, яким конституцією обіцяно право на безкоштовну освіту наших дітей та їх медичне обслуговування; ми, про існування яких згадують лише перед виборам; ми, які звиклі до щоденного порушення своїх, повторюся, конституційних прав.
Чому ми терпимо? Занадто зайняті тарифами, дітьми та копійкою замість заробітної платні? Ах, як зручно все влаштовано…
А якщо я більше не бажаю бачити на політичному небосхилі персонажів з прізвищем Янукович? Погані спогади, перепрошую. І всіх, хто з цим прізвищем пов’язаний, як ті, що заплямували своє ім’я. Мені неприємні красиві кольорові картинки з їх передвиборчими обіцянками, не подобається солодке відео з лощеними фізіономіями крупним планом і мене дратують виправдувальні рішення судів. Але хто мене питає? Хто питає тебе, виборець?
Чому людина, яка живе зі мною в одному місті, дозволяє собі давити мене на пішохідному переході? Чому людина, яка живе зі мною в одній країні, дозволяє собі вбивати мене в моєму рідному місті? Чому людина, яка говорить зі мною однією мовою, дозволяє собі ображати мене цією ж мовою за інакомислення і сміливість трохи підняти голову?
Але якщо наступного разу я насмілюся і зроблю крок вперед? Ну розчавить він мене, але і я його машині, при своїх габаритах, теж завдам серйозних пошкоджень! Йому стане легше і він, як і раніше, буде відчувати себе господарем життя?
Або ось напишу пасквіль на «відмінних управлінців», а люди прочитають і скажуть: якого біса цей злодюга знову виліз? І не підуть за нього голосувати, і не буде в нас згодом всіх цих людей у політиці. А потім і зовсім ми всі озвіріємо й задавимо їх бажання висіти на рекламних площинах розміром три на шість.
Тільки щоб кожен. Щоб хоч по одному кроку вперед. І разом.
Ткаченко Юлія
Всі статті автора
Якщо ви помітили помилку, будь ласка, виділіть неправильний текст та натисніть Ctrl+Enter. Дякуємо, що робите нас кращими.
Будь ласка, не пишіть повідомлення, що містять образливі і нецензурні вислови, заклики до міжрелігійної, міжнаціональної та міжрасової ворожнечі. Такі коментарі будуть видалені.
У сучасному мегаполісі, де кожна хвилина на рахунку, вантажне таксі київ стало незамінним рішенням для тих, кому потрібно швидко та зручно перевезти речі, меблі, будматеріали чи обладнання. Така послуга поєднує оперативність, доступність та індивідуальний підхід до кожного клієнта.
Сьогодні свій ювілей святкує директорка Тернопільської спеціалізованої школи №7 — Галина Миколаївна Костюк.
Питання належного оформлення трудових відносин – один із пріоритетних напрямів роботи Державної податкової служби, органів місцевого самоврядування та Держпраці. Тож сьогодні в Головному управлінні ДПС у Тернопільській області було проведено спільну робочу зустріч за участі в. о. начальника Головного управління ДПС у Тернопільській області Ольги Ліщинської, заступника начальника Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці Віктора Андрійчука та фахівців відомств.
Інтерактивна зустріч була проведена в рамках рамках поїздок Центру регіонами України. Учасники мали змогу ознайомитися з роботою Верховної Ради, її функціями та структурою.
З глибоким сумом повідомляємо про непоправну втрату – 28 червня 2024 року відійшов у вічність відомий тернопільський лікар, анестезіолог, багаторічний заступник головного лікаря з медичної частини третьої міської лікарні м. Тернопіль, Русин Богдан Романович. Його відданість медицині та турбота про здоров'я мешканців нашого міста назавжди залишаться у нашій пам'яті.