КНК констатує факт: Україна зволікає з поверненням Криму

Чому до поля зору Комітету Народного Контролю потрапило саме це відомство? Річ у тім, що згідно з Положенням про МЗС воно забезпечує державний суверенітет, територіальну цілісність та непорушність кордонів України дипломатичним шляхом. Для цього Міністерство уповноважено підтримувати дипломатичні відносини України з іноземними державами, представляти нашу країну в міжнародних організаціях і слідкувати за виконанням її міжнародних договорів, у тому числі іншими сторонами. Також до його компетенції входить внесення пропозицій Президентові України або Кабміну щодо забезпечення виконання таких договорів. Анексія Криму Російською Федерацією є невиконанням нею Будапештського меморандуму від 5 грудня 1994 р. і порушує територіальну цілісність України. Відповідно, вирішувати цю ситуацію на міжнародному рівні, разом з Президентом України, повинно МЗС.

Тому автор статті, користуючись правом на доступ до публічної інформації, поцікавилася у Міністерства, що ним було зроблено для виконання цього завдання. Відповідь, викладена на п’яти сторінках, містила гучну заяву про те, що деокупація АР Крим та м. Севастополя належить до ключових напрямів  зовнішньополітичної діяльності нашої держави. Надана інформація радувала око своїм деталізованим характером. Чотири сторінки строкатіли назвами і номерами резолюцій, прийнятих міжнародними організаціями різних рівнів на підтримку України та засудження агресії проти неї РФ. Своїм заслугам МЗС приписує, зокрема:

1. ухвалену 27 червня 2014 року Радою ООН з прав людини резолюцію, якою підтверджено український статус Криму;
2. визнання Комітетом міністрів Ради Європи незаконним кримського «референдуму», проведеного 16березня 2014 року, засудження рішення Володимира Путіна прийняти Крим до складу РФ і заклик вивести війська РФ з території України;
3. визнання Парламентською асамблею Ради Європи 9 квітня 2014 року нової влади України законною і засудження дій Російської Федерації з анексії Криму;
4. позбавлення російської делегації 10 квітня 2014 року права голосу в Асамблеї через анексію Криму РФ. При цьому Асамблея попередила про можливе припинення повноважень делегації, якщо РФ не скасує анексію Криму до січня 2015 року.

Та незважаючи на ігнорування російською стороною цієї вимоги, свої погрози Асамблея не виконала. Європа й досі «глибоко стурбована» діями керівництва РФ щодо України і «висловлює жаль» щодо його рішень стосовно європейських публічних діячів. Однак вирішила поки не анулювати повноваження російської делегації і сподівається на «конструктивний діалог» з нею. Це надає всім прийнятим раніше резолюціям лише декларативного характеру, що означає відсутність реальної відповідальності Росії за свої вчинки.

Така пасивна позиція світової та європейської спільноти є нормальним явищем, оскільки сама Україна не дуже наполеглива у відстоюванні своїх прав. Це випливає з інформації, що міститься на останній сторінці згаданої раніше відповіді МЗС. Виявляється, цей державний орган неодноразово «доводив до відома» РФ факти вчинення нею актів агресії проти України і пропонував вирішити ситуацію в Міжнародному суді ООН або в міжнародному арбітражі. Однак російська сторона у відповідь лише необґрунтовано заперечила наведені факти, відмовилася визнавати наявність спору та свою відповідальність. Як відреагувала на це офіційна Україна? Повідомила, що Договір про прийняття Республіки Крим до Російської Федерації від 18 березня 2014 року не має юридичної сили. Жодного позову до міжнародних судових інстанцій за півторароку анексії Криму подано не було. Виходить, позиція України така: «Що ми можемо зробити, якщо агресор не хоче з нами судитися? Силоміць потягнемо в суд чи що?». Згадується російське прислів’я «На нет — и суда нет!».

Крім того, МЗС гордо повідомляє, що ведеться робота із захисту суверенних прав України як прибережної держави, гарантованих Конвенцією ООН з морського права 1982 р. У разі неможливості вирішення відповідних спорів шляхом переговорів Україна отримає право передати ці спори на розгляд до міжнародних судових або арбітражних інстанцій. Тобто профільне відомство вважає, що півтора року анексії півострова Крим, як частини прибережної території України, не є достатньою підставою до передачі спору на розгляд зазначеними інстанціями. Чому ж наша держава так зволікає з відстоюванням своїх суверенних прав? Це буде предметом подальших досліджень КНК Медіа.

Мороцька Наталія
Всі статті автора