Як розвалити систему освіти за сім кроків: програма руйнування системи освіти (на прикладі вищої освіти) з 7 пунктів

1. Зниження творчої мотивації педагогів
Загальна ідея. Як учив товариш Сталін, «кадри вирішують все». Проблема в тому, що педагоги вищої школи - кадри ще ті. У своїй масі у ВНЗ працюють самовмотивовані особистості, які роблять свою справу добре не за зарплату і не зі страху покарання, а тому що їм це цікаво й тому, що вони вважають, що це важливо і потрібно. Як знизити робочу і творчу мотивацію цих цвяхів-людей? Їх потрібно принизити. Принизити так, щоб виникла жорстка образа на систему, якій вони служать. Загострено почуття справедливості, зазвичай притаманне самовмотивованим людям, в даному випадку зробить свою чорну справу - вони не зможуть як і раніше служити системі, яка їх незаслужено принизила.

Конкретні дії. Показником соціального статусу людини в суспільстві і індикатором міри оцінки суспільством цінності праці і заслуг людини є її зарплата (дохід). Треба щоб у професорів і доцентів зарплати були на рівні вантажників, касирів і прибиральниць. По-перше, це знизить статус педагога в очах суспільства. По-друге, це принизить педагогів і породить образу на систему. При цьому дуже важливо довести ситуацію саме до абсурду - щоб професори / доктори отримували менше прибиральниці. Подібна ірраціональна ситуація вводить розум людини в стан афекту.
Додатково у ВНЗ слід створювати ірраціональні й принизливі дефіцити: паперу, туалетного паперу, підручників, порошку для принтера, самих принтерів і т.п. Гідний лицар не служить пану-ідіоту, а поважаючий себе професор не зможе з повною віддачею служити такому ВНЗ.

2. Підрив авторитету педагогів
Загальна ідея. Реалізуючи пункт 1, ми вбиваємо відразу декілька зайців. Оскільки багатство є показником соціального статусу людини, студенти в основній масі будуть презирливо ставитися до викладачів-ніщебродів, вважаючи їх лохами і невдахами. При такому ставленні процес передачі знань набуває ефективності близьку до нульової.
Конкретні дії. Дивись пункт 1.

3. Бюрократизація навчального процесу
Загальна ідея. Армійська мудрість говорить: щоб солдату в голову не приходили погані думки, він повинен бути постійно зайнятий; не важливо чим, головне - зайнятий. Щоб у головах педагогів не з’явились хороші і розумні думки, вони теж повинні бути постійно зайняті якою-небудь порожньою і тупою роботою. Оскільки фарбувати траву в середовищі викладачів якось не прийнято, потрібно винайти аналог «фарбування трави» для професури.

Конкретні дії. Аналогом «фарбування трави» у ВНЗ може бути заповнення незліченних і нікому не потрібних паперів і звітів. Щороку треба міняти форми основних документів, щоб всю документацію треба було переробляти заново. Але педагоги (особливо радянського гарту) - люди противні, вперті та стійкі. Навіть в безглуздому ділі вони запросто можуть знайти творчу складову. Щоб виключити цю можливість необхідно в документообіг ввести елемент авральності: близько 30% всіх паперів слід вимагати надати терміново і з-сьогодні-на-завтра.

4. Лібералізація навчального процесу
Загальна ідея. Навчання людини чомусь новому в більшості випадків викликає опір. Тому насильство є невід’ємний елемент будь-якого ефективного освітнього процесу. Відсутність насильства різко знижує ефективність навчання. Давайте згадаємо старі фільми з Брюсом Лі і Ван Даммом або вчителя «Білий лотос» з кінофільму-гротеску «Убити Білла 2». Пам’ятаєте, як там учителі навчали своїх учнів? Результату був - ого-гo! Для зниження якості освіти необхідно максимально лібералізувати навчальний процес. Людина - істота лінива (студент - особливо), тому студенту, що вирвався з під контролю школи і батьків і не потрапив в іншу систему контролю, буде явно не до навчання.

Конкретні дії. Вільне (хай не de jure, але de facto) відвідування лекцій, вибір студентами педагогів, необмежену кількість перездач іспитів і заліків, мінімальне відрахування (в ідеалі - взагалі позбутися явища відрахування) студентів. Побільше капусників, КВНів, конкурсів краси і т.п.

5. Руйнування інтелектуальної атмосфери
Загальна ідея. У ВНЗ лекції та семінари - це не головне. Головне - це створення освітнього поля. Саме тому західні ВНЗ полюють за нобелівськими лауреатами і відомим вченими і готові платити їм кілобакси просто за факт присутності. Чому вчені люблять їздити на конференції та симпозіуми (на яких, правду кажучи, більше «тусуються» і «випивають», ніж обговорюють наукові проблеми)? Та тому, що вони там стають розумнішими! Сотня світлих голів в одному місці створює унікальне «поле розуму»; потрапивши в це поле люди розумнішають на очах і народжують хороші ідеї. Однак це інтелектуальне поле легко руйнується під дією низькорівневих вібрацій. Досить ввести в це поле десяток ідіотів і пиши - «пропало» - поля більше немає. Якщо ідіотів буде більше, то вони вже починають створювати своє поле ідіотства, в якому люди дурнішають.

Конкретні дії. Необхідно усунути заслони, що перешкоджають прийому до ВНЗ ідіотів, безкультурних, агресивних особистостей. Для цього необхідно:
- позбавити педагогів ВНЗ права відбирати студентів самостійно,
- зробити прийом до ВНЗ безособовим (елементарний фейс-контроль легко виявляє вищевказані патологічні типи),
- знизити поріг надходження до рівня двієчника (для цього треба збільшити набір).
Щоб підвищена кількість студентів не потребувала додаткових бюджетних коштів, робимо наступне: надлишки студентів повинні самі оплачувати своє навчання, кількість викладачів не збільшувати, збільшити навантаження кожному педагогу (це допоможе реалізації пунктів 1 і 3 програми). Збільшення кількості студентів, що припадають на одного педагога, вигідно ще й тому, що знеособлює навчальний процес, перетворюючи його в потогінний конвеєр.

6. Підбір керівних кадрів
Загальна ідея. На вищі керівні посади в системі освіти необхідно порозставляти людей, які не відповідають цим посадам. При правильному підборі і розстановці кадрів швидкий розвал системи гарантований.

Конкретні дії. Кого слід призначати на вищі керівні посади в системі освіти? По-перше, людей, які не користуються авторитетом і повагою в середовищі своїх колег. По-друге, «міцних господарників», але не мислителів, які не в змозі сформувати цілісне уявлення про складні системи. По-третє, людей сірих, не маючих талантів і досягнень; в цьому випадку вони будуть розуміти, що цілком і повністю зобов’язані своєму покровителю і будуть ідеально коритися і берегти таємницю. Для дестабілізації системи освіти особливо цінними є наступні психологічні типи: тупі, амбітні, гіперактивні, агресивні, боягузливі, угодливі, жадібні.
 

7. Маскування
Загальна ідея. Щоб програма руйнування освіти не зустріла опір громадськості, її необхідно замаскувати. Брехати треба по-крупному. Соціальна психологія стверджує: чим жахливіше обман - тим легше в нього повірять. Люди схильні думати, що їх можуть обдурити погані люди (вороги) нишком і по дрібницях, але мало хто готовий повірити, що їх обманюють хороші люди (свої), в нахабну і по-крупному.

Конкретні дії. По-перше, в ЗМІ необхідно створювати безперервний інформаційний шум про модернізацію, інновації, «болонізації» і т.п. Для цього можна успіхи окремих особистостей (перемоги на олімпіадах, конкурсах тощо) видавати за успіхи системи в цілому. По-друге, необхідно відволікати увагу громадськості на другорядні питання. Для цього періодично слід затівати безглузді реформи: міняти 5-бальну систему оцінок на 10- або 20-бальну, міняти кількість років навчання то з 4 на 5, то з 5 на 4; спочатку вводити, а потім скасовувати бакалаврат, магістратуру, профільне навчання і т.п .; пропонувати скорочувати або подовжувати (незадоволені в будь-якому випадку знайдуться) літні канікули і т.п. Нехай у боротьбі проти другорядних нововведень активна частина педагогів утилізує і розпилює свою протестну енергію.

Зауваження до програми
Дана програма розрахована на 5-10 років. Після цього терміну починають діяти механізми позитивного зворотного зв’язку (коли випускники ВНЗ самі йдуть викладати в школи та ВНЗ, писати підручники і т.п.). Після цього деградація освітньої системи набуває незворотного і самопідтримуючого характеру. Ось власне і все. Як бачите - нічого складного.
© Сандаков Д.Б., 2013

Оригінал:
Сандаков  Д.Б.
КАК РАЗВАЛИТЬ СИСТЕМУ ОБРАЗОВАНИЯ:  ДИВЕРСИОННАЯ ПРОГРАММА
Мінськ, січень 2013 р.