Святогірська Успенська лавра

Святогірська Успенська лавра (Свято-Успенська Святогірська Лавра) - православний монастир Української Православної Церкви в Святогорську (Донецька область). До 1918 року - Святогірська Успенська пустель, заштатна, загальножительна Харківської єпархії. З числа ченців, підв'язалися в монастирі, 17 були прославлені Українською Православною Церквою у лику святих.

Розташований на високому крейдяному правому березі Сіверського Дінця (т. зв. Святі гори). Крім наземних будівель є крейдяні печери.

Перші ченці оселилися в XIV або XV століттях (за деякими даними, навіть в XI столітті). Засновником Святогірської чернечої общини вважається преподобний Іоасаф. Перша письмова згадка про місцевість «Святі гори» відноситься до 1526 року. Зустрічається воно в записках німецького посла Сигизмунда Герберштейна. 

У 1787 році за указом імператриці Катерини II Святогірський монастир був скасований, а належали йому села, землі та угіддя відібрані в казну. У 1790 році новим власником Святогір'я став князь Таврійський Григорій Потьомкін. За указом Святійшого Синоду монастирські храми Успіння Божої Матері та святителя Миколая на скелі обернені в приходські, а інші розібрані і відвезені. У скасованому стані обитель перебувала майже 57 років.

У 1844 році за указом імператора Миколи I Святогірський монастир був відновлений по чину і статуту Глинської пустині Курської єпархії. За наступні 70 років він досяг небувалого розквіту, ставши одним з найбільших у Російській імперії. У цей період не раз піднімалося питання про присвоєння Святогірської обителі статусу лаври. Монастир мав цегляні майстерні, млини, різні майстерні, торгові лавки, був відомий чудовими краєвидами та притягував багато прочан. Перед першою світовою війною в монастирі перебувало близько 600 ченців.

Події 1917 року і прихід нової Радянської влади трагічно відгукнулися на подальшій долі Святогорського монастиря, розграбування якого почалося з січня 1918 року. У 1922 році монастир був ліквідований, а на його місці утворений Будинок відпочинку для трудящих Донбасу. Настав час остаточного розорення монастиря.

Святогірська обитель була знову відкрита в 1992 році. У цьому році монастирю віддали розграбований і спаплюжений, перетворений в кінотеатр Свято-Успенський собор. 28 листопада 2003 Святогорському монастирю були остаточно передані перебували у віданні Слов'яногірськ історико-архітектурного заповідника та санаторію «Святі Гори» житлові та господарські будівлі.

9 березня 2004 Священний Синод Української Православної Церкви прийняв рішення про присвоєння монастирю статусу лаври.

12 липня 2008 відбулося прославлення Собору святих отців, які у Святих Горах на Донці просіяли. До Собору святогорських отців увійшли 17 святих: один святитель, 11 преподобних, 4 преподобноісповідник і один Христа ради юродивий. Рішення про канонізацію 16 з них було прийнято на засіданні Священного Синоду Української Православної Церкви 8 травня 2008 (журнал № 38). Преподобний Йоан, затворник Святогірський, був прославлений 24 серпня 1995.

7 липня 2009 братією монастиря були знайдені мощі першого настоятеля Святогірської пустелі за її відновлення в 1844 році архімандрита Арсенія (Митрофанова) і мощі подвижника і прозорливця преподобного Ісаакія (Головіна).