Реставрація Річкового вокзалу в Києві — що відбувається насправді?

17 лютого представники ПАТ «Київський Річковий Порт», до складу якого входить і Річковий вокзал, організували прес-конференцію, де пообіцяли зберегти при реконструкції архітектурний стиль і внутрішні настінні мозаїки вокзалу, а також зробити їх доступними для огляду всім бажаючим.

Нагадаємо, що в січні 2016 ПАТ «Київський Річковий Порт» оголосило про початок реконструкції своєї власності - Річкового вокзалу. Увагу Комітету Народного Контролю тоді привернув той факт, що жодних дозвільних документів не реставрацію пам’ятки архітектури не існує (так, Річковий вокзал зарахований до реєстру пам’яток архітектури як знову виявлений об’єкт культурної спадщини). Крім того, відповідальним за реставрацію і її ідейним натхненником був названий Андрій Вавриш, якого зовсім недавно зі скандалом звільнили з посади заступника директора Департаменту містобудування та архітектури КМДА. Вигнали за підозру в корупційній діяльності. Ніхто нічого тоді не розслідував, хоча активісти наполягали на порушенні кримінальної справи. Далі стало відомо, що Вавриш так старається для не менше одіозних фігур - Михайла Бродського і Нестора Шуфрича. Михайло Бродський своїх намірів реставрувати Річковий вокзал не приховує:

"Я в минулому році купив 30% акцій і зараз веду переговори ще по 18% РічПорту, якому належить вокзал. У нас є план його реставрувати. Ми зараз з «ПУМБом» ведемо переговори - це наші комерційні справи. У нас є план зробити Поштову площу красивою..." - заявив Михайло Бродський.

Але і це виявилося не найцікавішим в усій цій історії - невідомим «сталкерам» вдалося проникнути в приміщення закритого Річкового вокзалу і зробити серію знімків, на яких видно мозаїки роботи Литовченка, Коткова і Ламаха в дуже жалюгідному стані. Фото потрапили в інтернет, де почалося активне обговорення - чи залишаться після реставрації ці роботи. І якщо керівництво Річкового вокзалу не турбувало і не турбує питання отримання дозволів, то з тиском громадськості з приводу можливого знищення культурної спадщини Києва довелося щось робити.

Також нагадуємо, що в кінці січня 2016 року, відразу після оголошення про готовність почати реставрацію, вокзал горів - 29 січня 2016 року в приміщенні Річкового вокзалу почалося загоряння, яке власники класифікують як підпал. Мозаїка не постраждала, вигорів паркет в одній з кімнат. Так що пристрасті навколо вокзалу, скажімо прямо, киплять серйозні.

Фото: Мозаїка на стінах Річкового вокзалу

Надихає, що керівництво Річкового Порту не стало замовчувати, а дало пояснення з питання реставраційних робіт - 17 лютого в приміщенні Українського кризового медіа-центру пройшов прес-брифінг на тему «Рекомендації щодо реставрації мозаїк і подальша ревіталізація приміщення Річкового вокзалу». Запросили громадських активістів та пресу, щоб офіційно озвучити результати роботи групи художників і мистецтвознавців з представниками РічПорту.

Фото: (зліва направо) Євгенія Моляр - куратор проектів фонду «Ізоляція», мистецтвознавець і Оксана Баршинова, завідувачка науково-дослідного відділу Національного художнього музею України

З 9 лютого ця група вивчала настінні мозаїки вокзалу, оцінюючи їх стан на сьогодні, після чого запропонувала свої послуги з реставрації. До робочої групи увійшли представник фонду «Ізоляція» Євгенія Моляр, завідувачка науково-дослідного відділу мистецтв Національного художнього музею України Оксана Баршинова, заслужена художниця України, дочка Івана Литовченка, Наталія Литовченко, куратор культурного спрямування Українського кризового медіа-центру Леонід Марущак, мистецтвознавець Єлизавета Герман та інші.

На прес-брифінгу вони висловили свої побажання представнику проекту реставрації вокзалу Антону Фрідлянду.

Фото: представник проекту річпорту Антон Фрідлянд (у центрі)

Побажання, природньо, були однозначними - робіть, ми не проти, тільки не ламайте. На що Антон клятвено пообіцяв, що жодна мозаїка не постраждає, хіба що одна підозріла з червоним прапором, яка потрапила під закон про декомунізацію.

Леонід Марущак нагадав, що Річковий вокзал потрапив у власність приватним особам на превеликий жаль киян і що забудовник, тобто Річковий Порт, обіцяв зберегти мозаїчний комплекс цілком, без застосування до фрески з червоноармійцем будь-яких санкцій.

В цілому, особисто мені, як журналісту Комітету Народного Контролю, далеко не все було зрозуміло на цій зустрічі. Можна уявити, що тут розігруються два варіанти: коли підключилася громадськість, РічПорт пішов цивілізованим шляхом і запросив експертів. Про способи «підключення» впливових у світі мистецтва людей говорити не хочеться. Але нехай це був щирий порух і всі зацікавлені в тому, щоб зберегти хоч щось. Спадає на думку і другий варіант - після того, як невідомі активісти вивісили фото нещасного вокзалу, так просто заштукатурити стіни вже неможливо, і тоді керівництво стало відпрацьовувати всі варіанти, як свого часу вчинив Ахметов після руйнування пам’ятника архітектури на Фролівській. Щоб не допустити заворушень і пікетів, вони заздалегідь заручилися підтримкою громадськості і пообіцяли все зробити в кращому вигляді. У тому, що там будуть ресторани і дорогі магазини, сумнівів більше немає. Але, за словами Антона Фрідлянда, все буде доступно для людей. В принципі, ці варіанти кращі, ніж спочатку зруйнувати, а потім виправдовуватися, адже тут присутній діалог і обговорення.

Як і раніше бентежать деякі моменти - я задала запитання представнику проекту Антону Фрідлянду, чи готові всі необхідні документи для початку реставраційних робіт? Адже саме з цього КНК почав займатися цим питанням. Як з’ясувалося, як і раніше не всі - немає плану реконструкції, який можна пред’явити киянам. До того ж, анонсувалося часткове відкриття комплексу цього літа, але на брифінгу прозвучало, що не всі документи надійшли від відповідних міністерств, оскільки ті дають відповіді по кілька місяців. Як я розумію, забудовники не сумніваються в стовідсотковості позитивного результату. Тобто ми знову повернулися до того, з чого почали - реставрація оголошена, але яким чином вона буде робитися ще не ясно. Хоча у власників вже є схвалення громадськості та культурної спільноти, що вражає.

Як підсумок, зібравши воєдино кілька фактів, можна стверджувати: Михайло Бродський хоче зробити в будівлі Річкового вокзалу, який є нововиявленим пам’ятником архітектури, ресторани, басейн, магазини і, можливо, деякий арт-простір. Також він планує зберегти головну функцію вокзалу і за допомогою держави відновити транспортне сполучення по Дніпру. А от зробити все це тихо не вдалося, оскільки кияни люблять свій вокзал і хочуть, щоб необхідна для вокзалу реконструкція не перетворилася на будівництво чергового торгівельного центру. Тут перетнулися інтереси власників та інтереси городян.

Ось саме тому контроль з боку громадськості в цьому питанні необхідний - ми поважаємо інтереси власників, але дуже хотілося б, щоб і власники поважали наші інтереси. І щоб не викликати гнів юристів Річкового Порту, було б правильно сформулювати думку цієї статті таким чином - підтвердить документально, пред’явіть дозволи Комітету Народного Контролю і ми перші скажімо, що нарешті реконструкція пам’ятників архітектури проходить законно і під контролем громадськості! І особисто я з задоволенням приїду на відкриття і скажу:

- Так! Тут дійсно все зроблено для киян, все відкрито і є доступ до нашої спільної культурної спадщини, всі молодці і всім спасибі!

Ткаченко Юлія
Всі статті автора