Людям з інвалідністю дозволять надавати аутсорсингові послуги

Його авторами є депутати Наталія Королевська і Юрій Солод. Законопроектом передбачено новий спосіб виконання нормативу працевлаштування людей з інвалідністю (далі — квота), установленого Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні». До квоти зараховуватиметься визначена кількість людей з інвалідністю, що забезпечені роботою на підприємствах громадських організацій людей з інвалідністю, шляхом укладення договорів на виробництво (закупівлю) товарів, виконання робіт і надання послуг, які виготовляються (надаються) безпосередньо такими людьми. Ця норма по суті впроваджує в сферу соціального захисту бізнесову схему аутсорсингу. Це дозволить людям з інвалідністю працювати у звичних для них умовах на обладнаних робочих місцях, а підприємствам — знизити витрати на обладнання таких місць. Крім того, аутсорсинг підніме рівень конкурентоспроможності підприємств відповідних громадських організацій.
Запропоновано також доповнити згаданий Закон нормою про забезпечення підприємствами роботою інвалідів І групи та інвалідів ІІ групи внаслідок психічного розладу, які працюють за основним місцем роботи на таких підприємствах, що зараховується до квоти як один працюючий інвалід за двох штатних працівників. Комітет Народного Контролю вбачає, що виконання цього положення може призвести до суперечливих соціальних наслідків, певною мірою навіть конфліктних. З одного боку, це покращить ситуацію з працевлаштуванням людей з інвалідністю внаслідок психічних розладів, — включаючи людей з розумовою відсталістю, — оскільки дозволить наймати менше людей з інвалідністю внаслідок інших причин (травма, загальне захворювання тощо) і зекономити на обладнанні робочих місць.
З іншого — такий підхід є дискримінацією за ознакою інвалідності, тобто згідно з Конвенцією про права інвалідів будь-яке розрізнення з причини інвалідності, метою або результатом якого є применшення визнання, реалізації або здійснення нарівні з іншими всіх прав у політичній, економічній, соціальній чи будь-якій іншій сфері. Адже при працевлаштуванні підприємства надаватимуть перевагу людям з інвалідністю внаслідок психічних розладів перед іншими людьми з інвалідністю в цілях прискореного виконання квоти і економії.
З викладеного випливає, що таку норму можна запровадити лише як тимчасову. Її метою було би вирішення проблем працевлаштування певної групи людей з інвалідністю.
Наступними нововведеннями законопроекту № 2322а-1 є зміни до Законів України «Про колективні договори і угоди» і «Про зайнятість населення». Зокрема до першого Закону вводяться норми, згідно з якими угоди на національному і галузевому рівнях та колективні угоди на підприємствах повинні містити положення про працевлаштування людей з інвалідністю, включаючи забезпечення доступності та інших гарантій.
Змінами до другого Закону передбачається механізм компенсацій і дотацій з Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та Фонду соціального захисту інвалідів. Так, умовами компенсації роботодавцю фактичних витрат на оплату праці за відповідну особу є:
- працевлаштування за направленням територіального центру зайнятості громадян з інвалідністю, які не досягли пенсійного віку та мають статус безробітного;
- укладення трудового договору з такими громадянами не менш, ніж на два роки.
Дотація ж на забезпечення молоді із числа людей з інвалідністю першим робочим місцем виплачується за умови працевлаштування з інвалідністю, яка отримала вищу або професійно-технічну освіту, за направленням територіального центру зайнятості молоді не менш, ніж на два роки.
Що ж, цей законопроект вселяє надію на плідну співпрацю людей з інвалідністю з українським бізнесом. В умовах АТО це дозволить українській економіці розвиватися, а не занепадати. Сподіваємося, що Верховна Рада підтримає позитивні положення документу і належним чином опрацює сумнівні. 

Наталія Мороцька
Всі статті автора