Колонка

В ту неділю, вийшовши з церкви, в мене на очах майоріли сльози. Прийшовши додому, міцно обійняла свого чоловіка і синочка, попросила пробачення у всіх своїх знайомих. Таке враження на мене справила проповідь священика...

Тепер в нього синочок, задля якого він готовий на все. Тепер він віддає всю увагу, всю любов і прихильність своїй сім’ї. Він памятає своє дитинство, молодість, котрі пройшли без батьківської уваги. Він знає, що таке жити сиротою, при живих батьках. Він знає, що таке боятися вийти з дому або не хотіти до нього повертатися. Ігор розповів мені, що таке життя дитини, котру виховує вулиця, які існують закони вуличного життя і що буває з тими, хто їх не виконує...

Неля сиділа на балконі, закутавшись в покривало, і курила вже третю цигарку. Холодний вітер пронизував і намагався закрастися у найпотаємніші куточки душі дівчини. «Це справжній глухий кут» - нервово думала і втягувала все більше диму. «Якщо ти його покинеш, то я забороню тобі взагалі зустрічатися з будь-ким. Або Артем, або ніхто», - ці слова мами крутилися в голові і від них холонуло на душі…

Поїзд все більше і більше віддаляв мене від Львова. - Ох, - втомлено зітхнула я, зручно вмощуючись у кріслі. - Чого зітхаєш, доню? – по-материнськи лагідно запитала моя сусідка по купе тітка Катерина. Злегка посріблені скроні і борозни зморшок на обличчі жінки свідчили про пережите. – Ти ще молода, ще життя не знаєш… І розповіла життєву історію, яка мене дуже вразила.

"Доброго здоров’ячка, моя зозуле! Як справи? В мене все нормально. Сьогодні поранили мого товариша і мене ледь зачепило. Ми врятували цілий полк. Скоро буду вдома, командир пообіцяв відпустку..." Щоранку перечитує ці рядки Ірина Миколаївна. Щоранку вже декілька десятиліть жінка біжить до вікна і виглядає свого сокола..

"... Прости. Я намагалася боротися. Я не жила, я весь час вела боротьбу: із собою, тобою, долею, самим Богом. Я хотіла всім довести, що мене не зламати, що я сильна. Проте довела лише, що зрадлива жінка і погана мати. Прости мій коханий, прости моя донечко. Але я покинула вас лише заради вашого ж добра, адже життя зі мною для вас перетворилося б на жахіття!..." Іринка вкотре перечитувала ці рядки. Десять років день в день дівчина перечитувала листа і не могла зрозуміти, що її мати мала на увазі, чому так вчинила. Вона намагалася зрозуміти, навіть простити, вичавлювала із душі хоча б найменші краплі жалю чи співчуття, та чомусь окрім образи та ненависті там нічого не залишилось...

- Мені б трохи твого оптимізму і витримки, Оленко! У всьому бачиш лише плюси! – зітхнула Оксана. - Вже сороківка на носі, а все Оленка…Не даєте мені навіть подорослішати, не те що постаріти, - дзвінко засміялась Олена Степанівна.- А я не скупа, ти ж знаєш, Оксано. Оптимізму? Бери скільки потрібно! В нашому житті без нього нікуди! Треба вміти жити…. От тільки підтримати і дати пораду можу всім, а собі – ні …

Сьогодні вперше пишу тобі листа. Напевно, коли отримаєш його, розмієшся… Мовляв, в час мобілок і скайпу це зовсім неактуально… Та лист для мене завжди був чимось особливим... Рукописи ж не горять…Не ображуся, коли назвеш мене несучасною чи заучкою… На жаль чи на щастя, ти не поділяв моєї пристрасті до літератури й історії… Чому вирішила написати тобі? Просто хотіла розповісти те, що не наважувалася сказати в очі… Повір, я навіть не знаю, як назвати тебе… «Колишній» - це слово не подобалося мені ніколи... Напевно, ти зіграв уже свою роль в моєму житті…

Чогось так повелося, що ні теща із зятем, ні свекруха з невісткою, ніяк не вживуться. Ольга, виходячи заміж була просто впевнена, що її така доля не чекатиме, адже вона сирота, а з мамою чоловіка вони дуже добре ладнають. Тому одразу ж погодилася на те, щоб свекруха жила з ними. Андрій все повторював, що та самотня, що в неї дуже гарний характер і вона їм не буде заважати, і не буде "сувати носа" в їхні справи. От і почали жити втрьох.

Я ніколи не була прихильницею шлюбів з іноземцями. Пригадую, коли ще була наївною першокурсницею, дівчата у гуртожитку із захопленням переповідали, як комусь пощастило «підчепити» якогось чи то негра чи то араба. Подейкували, що люди не бідні, подарунки дарують гарні. Тому були дівчата, що зустрічалися «на два фронти»….

Вечірня сирість просто вимотувала, в’їдаючись до самих кісточок. Я, поспішаючи з роботи додому, нікого і нічого не помічала, в голові була одна думка - пошвидше би додому, зігрітись в обіймах рідних людей, зготувати смачну вечерю і т.д. Перед самим поворотом до мого двору, помітила кілька людей, вони стояли навколо якогось предмета, що нерухомо лежав на землі. Підійшовши ближче, побачила, що цим предметом виявився наш сусід - дядько Микола.

Про жіночу логіку чоловіки складають анекдоти: недалекі блондинки, строгі і закомплексовані брюнетки, то жінка за кермом, то одружена домогосподарка з бігудями на голові, цей список можна продовжувати і до завтра. Проте чи задумуються чоловіки про наші жіночі серця? Так, можливо і логіка в нас особлива, проте і серця особливі. Ніколи чоловіче серце не зможе відчути те, що болить у жіночого, не зможе так радіти над дрібницями, які настільки важливі для жінки…

Кілька метрів від криниці до хати видавалися Надії нескінченно довгими, а відро з водою – надзвичайно важким. Аж стрепенулася, коли почула за спиною дзвінкий голос сусідки:

Сергій і Наталка закохалися одне в одного ще у восьмому класі. На день св.. Валентина, Сергій подарував їй маленького персня, сказавши: «Якщо ти його приймеш, то будеш моєю навіки». Ці слова зворушили серце шкільної красуні і вона віддала його в руки, непримітного тоді, невисокого але загадкового хлопця...

Наше життя схоже на спалах. Та чи помічали ви, що найсильніше цей спалах світить саме перед згасанням. Ось так і людина починає цінувати своє життя, не те, що кожен день, а й секунду, перед смертю. Саме ця людина розуміє, що кожен прожитий день ніколи не повториться, кожна щаслива хвилинка, ні, навіть секунда, настільки дорогоцінна, що нею потрібно смакувати, як вином довгої витримки. Ця людина дивиться на світ зовсім іншими очима, в людях бачить добро, в природі — красу. Саме тоді усвідомлює вона і велич та все могучість Бога…

22 січня - День Соборності України. Цього дня 1919 року проголошено Акт возз’єднання Української Народної Республіки й Західноукраїнської Народної Республіки.

У всьому світі 21 січня відзначається одне з найбільш незвичайних свят - Міжнародний день обіймів (International Hug Day). Він був заснований у США в 1986 році під назвою Національного дня обіймів (National Hugging Day), а потім стрімко розповсюдився по всьому світу. Згідно з традицією свята, дружньо обійняти в цей день можна навіть незнайому людину.

Сьогодні відзначається Всесвітній день «дякую». Слова вдячності завжди приємно чути. Використовуючи їх, співрозмовник підкреслює, що ваша увага є дуже важливою для нього. Щиро сказане дякую, переконують психологи, здатне подарувати радість і тепло. Крім того, слова вдячності здатні покращити взаємовідносини, створити хорошу атмосферу.

Щиро вітаємо вас з прийдешніми Новорічними і Різдвяними святами. Бажаємо вам здоров’я, успіху, здійснення мрій, щедрої долі та впевненості у майбутньому. Хай 2013 рік принесе багато посмішок у кожну родину. Хай лише хороші новини стукають у двері ваших осель. Хай вогні новорічної ялинки та мелодії різдвяних колядок наповнять ваші душі радістю, щастям, добром.

Сьогодні, 28 грудня, у всьому світі відзначають Міжнародний день кіно.